Думки священика: Як ми насправді маємо святкувати День святого Валентина

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

14 лютого – чи не найпопулярніше свято серед сучасної молоді – День св. Валентина. Варто вдатися до історії, а також поглянути на те, як його святкують у різних країнах Європи.

На жаль, конкретних історичних джерел на цю тему дуже обмаль, а тому існує багато неузгодженостей, гіпотез, легенд і псевдоісторій, котрі претендують на абсолютну правдивість, хоча в багатьох випадках зовсім не узгоджуються між собою.

Отець Валентин із Терні

Одна з найбільш поширених легенд датується приблизно 269 роком. У той час Римською імперією правив імператор Клавдій II. Воююча римська армія відчувала гостру нестачу солдатів для військових походів, і воєначальник був переконаний, що головний ворог його «наполеонівських» планів – шлюби, бо одружений легіонер про славу імперії думає набагато менше, ніж про власну сім’ю.

І, щоб зберегти у своїх солдатів військовий дух, імператор видав указ, який забороняє легіонерам одружуватись. Однак закохуватися солдати від цього менше не стали. На їх щастя, знайшовся чоловік, котрий, не лякаючись імператорського гніву, став таємно вінчати легіонерів з їх коханими. Ним був священик на ім’я Валентин з римського міста Терні.

Мабуть, Валентин був справжнім романтиком, позаяк його улюбленими справами було мирити посварених, допомагати писати любовні листи і дарувати на прохання легіонерів квіти їх коханим.

А ось ще одна коротенька історія з нагоди цього свята. Святий Валентин, священик з Терні (Італія), мав чудовий квітник, і в нього була звичка роздавати букети квітів закоханим молодим людям. Священик Валентин установив дату роздачі квітів – 14 лютого, а сам став покровителем всіх закоханих.

Валентин – покровитель закоханих

Інша легенда оповідає, що Валентин був юнаком, який дуже любив дітей і проводив з ними багато часу. Діти теж дуже любили його. Коли римський імператор дізнався, що Валентин є християнином і не поклоняється тим богам, яким наказали вклонятись усім, його ув’язнили.

Валентина було страчено 14 лютого. Це співпало з римськими торжествами на честь богині любові Юнони (або ж бога Фавна). Тому й не дивно, що про Валентина ніхто не забув, а навпаки – його проголосили покровителем усіх закоханих.

День святого Валентина – це змінене язичницьке свято луперкалій

Вважається, що День святого Валентина у християнські часи замінив собою язичницьке свято луперкалій (фестиваль еротизму на честь богині кохання Венери або ж, за іншою версією, бога Фавна (Луперк – одне з його прізвищ) – покровителя стад), яке відзначали щороку 15 лютого. Ця заміна сталася 496 року за розпорядженням Папи Римського Геласія I.

День св. Валентина у Європі

У Західній Європі День св. Валентина став широко відзначатися з ХІІІ ст., у США – з 1777 року. Традиція дарувати цього дня подарунки міцніла з кожним роком і для підприємців стала успішним бізнесом. Наприклад, на початку минулого століття в американців було прийнято посилати своїм нареченим марципани, які часто були дорогі.

Італійці у День св. Валентина вважають своїм обов’язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають – «солодкий». Поляки цього дня відвідують Познань. Там, за переданням, лежать мощі святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в «любовних справах».

Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками, а в каплицях служать богослужіння. У французів на День св. Валентина прийнято дарувати коштовності, а в романтичній Данії люди посилають один одному засушені білі квіти. В Росії було своє свято закоханих, ось тільки відзначалося воно не взимку, а на початку літа. Воно було пов’язане з легендарною історією кохання Петра та Февронії, а присвячене (ще тоді язичниками) Купалу. За звичаєм деяких країн (наприклад Ірландії), жінка в цей день може сама зробити пропозицію руки і серця коханому.

Мощі св. Валентина є і в Україні - чиї ж?

Мощі св. Валентина є і в Україні, в храмі Різдва Пресв. Богородиці м. Самбора. Автентичність реліквії підтверджує документ Папи Римського від 1759 року. Наявність цих мощей у радянські часи замовчували. Проте важко сказати напевне, чи це мощі того св. Валентина – оповитого стількома легендами покровителя закоханих.

Свято св. Валентина не повинно ставати ще одним приводом «зайнятися любов’ю»

У сучасному секуляризованому світі дуже часто підмінюється справжню любов (у цьому випадку між чоловіком і жінкою) тимчасовим захопленням, корисливими стосунками чи взагалі зводиться лише до сексуального задоволення. Дуже важливо зрозуміти, що миттєві захоплення чи задоволення пристрастей ніколи не зроблять нас по-справжньому щасливими, натомість комусь можуть принести великий біль. Говорити про це доцільно саме в ключі цього свята – Дня св. Валентина.

Неможливо приховати того факту, що далеко не всі розуміють, що таке любов насправді, проте всі святкують це свято любові, часто його лише осквернюючи. Свято св. Валентина не повинно ставати ще одним приводом «зайнятися любов’ю», але ще однією можливістю цю любов виявити. Як писав Віктор Гюго: «Стосунки мають не принижувати до ліжка, а вивищувати до нього». Це ж, своєю чергою, можливим є в повноті лише у шлюбі, а не в до- чи позашлюбних стосунках.

Святкувати цей день справді по-християнськи ми ще не навчились. Дуже гарно для кращого розуміння суті цього свята зазначити, що 15 лютого, одразу ж наступного дня, Свята Церква відзначає одне з найбільших свят літургійного року – Стрітення Господнє.

Ми покликані йти своїм життєвим шляхом аж до Стрітення – до зустрічі з Богом, а лише Бог є справді повнотою Любові. І ми покликані через любов до всього світу, і через любов до коханої людини зокрема, наближатися до Бога, прямувати до зустрічі з Творцем, що Святі Отці називали «обожнення» – теозис.

Пізнавши справжню цінність найбільшої християнської заповіді любові, ми зрозуміємо й те, що любити ми повинні не лише 14 лютого; що днем закоханих і просто всіх, хто любить, є кожен день року, кожен день нашого життя і кожен день існування світу, кожна мить, адже сам Творець цього світу є Любов’ю (пор. І Ів. 4,16).

Коментарі: