Галопом по Європі: Франко, мандаринові дерева та Феррарі

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Журналіст Чортків.City побував на Тезе-2019, що проходило у Мадриді. Враження від його п'ятиденного перебування в іспанській столиці ми нещодавно публікували. Тепер вашій увазі експрес-враження (бо перебував він кожному із міст лише 1 день) від ще четвірки європейських міст.

Відень: українська церква, Франко, какао

Наше знайомство із столицею Австрії розпочалось із Церкви святої Варвари, котра належить УГКЦ. Здавалось би, нічого незвичайного. Але ви – у Відні. І ви – в українській церкві. Фактично у самісінькому центрі міста. Відразу біля входу – погруддя Івану Франку. В ідеальному стані, із підписом німецькою – український літератор, філософ. Проїхали тисячу кілометрів – а Україна ніби і не закінчувалась.

 Тарас Заяць, Chortkiv.city

Варто визнати, батьківщина Моцарта – неймовірна. Велична, пишна, королівська. Вулиці Відня настільки великі, що, здається, там і багатомільйонний натовп спокійно розміститься. У центральному кварталі кожен куточок буквально дихає Різдвом, гірлянд та лампочок – незліченна кількість. Вуличних ліхтарів непотрібно, бо навіть після заходу сонця Відень залишається таким же світлим, лиш ще романтичнішим.

За Моцарта згадав невипадково – легендарний композитор у Відні майже на кожному кроці. І на вітринах, і на шоколадках, і на алкоголі, і магазини названі в його честь. Щось схоже, як у нас із козаками.

 Тарас Заяць, Chortkiv.city ​

От наскільки столиця Австрії красива – рівно настільки ж дорога. Ну, справді, 100 мл гарячого какао – 2 євро. Стаканчик глінтвейну – орієнтовно стільки ж, або і дорожче. Вода взагалі на ціну золота. Вдаватися до більш детального аналізу цін можливості немає, оскільки потрапили до Відня на католицький святвечір, тож ще по обіді всі заклади та магазини закрились, від скаженого вітру доводилось ховатись хіба що у МакДональдсі.

Генуя: порт, мандарини і наркотики

Безсумнівно, Відень – перлина на карті Європи. Але вийшовши із автобуса у Генуї, про все, що було вчора – відразу забув. Море! Сонце! Пальми! +15 у тіні! На поверхню вийшла вся моя теплолюбива натура.

Одна з Генуезьких пристаней - Порто Антіко Тарас Заяць, Chortkiv.city ​

У Генуї, як і у більшості італійських міст, які мають доступ до моря, є порт. А головною окрасою Порт Антіко є 65-метровий корабель, побудований ще в 1985 році для зйомок фільму «Пірати». На його будівництво витратили не один мільйон доларів, а фільм, як на зло, провалився у прокаті. З французьких Канн великий галеон переправили до Генуї лише в 2002 році. І відтоді він служить туристичною приманкою, а за окрему плату можна навіть залізти на його палубу.

Типовий італійський дворик Тарас Заяць, Chortkiv.city ​

Вулиці в Генуї місцями настільки вузькі, що двом чоловікам не розминутись. Звідси – велика популярність двоколісного транспорту. Скутери, буває, сотнями стоять один біля одного. Над головами завжди висять натягнуті мотузки, а на них – одяг. Італійці не соромляться виставляти навіть свою спідню білизну напоказ, бо де ж її іще сушити? Часом і пригнутись треба, щоб головою не зачепити чиюсь майку або ж… щось інше. Моментами, якщо зайти трішки вглибину – невеличкими компаніями з’являються темношкірі хлопці, кумедно тобі посміхаються, а потім, простягаючи руку, намагаються продати тобі наркотики. Тому єдина справді важлива порада – гуляйте такими місцями не наодинці.

Заблудитись теж доволі легко. Кілька раз повертаєш на, здавалось би, однакові вулички, кілька раз спускаєшся вниз, підіймаєшся вверх – і вже не дуже  розумієш, де знаходишся. Ходиш постійно із відкритим ротом, бо не розумієш, як на такому малесенькому горбастому шматочку землі можна було набудувати стільки оригінальних будинків, ще й дерев насадити.

 Тарас Заяць, Chortkiv.city ​ ​

Яблук чи вишень ви тут не знайдете, зате прямо над головою – лимони, мандарини, апельсини. Ще й різних сортів – великі, малі, які хочете. Ясна річ, ніхто з італійців за ними не лазить, бо такі дерева для них радше носять декоративний характер. Але ж не для нас, туристів з України. Ну як, бути під мандариновим деревом і не зірвати бодай один плід? Тим паче, коли запах фруктів витає у повітрі. Спробували і лимон, і мандарини – кисляк ще той, але знайшлись гурмани, котрим і це смакувало.

Монако: спека, свобода і Феррарі

Всього на двох квадратних кілометрах Лазурного берега Франції компактно розмістився маленький рай на землі – князівство Монако.

Монако у 15 раз (!) менше за Чортків, при цьому населення у французькій мікродержаві на 6-7 тисяч більше. Тут є все для ідеального відпочинку: завжди тепле море з прозорою водичкою, два порти, розкішні ресторани та магазини, незліченна кількість яхт, одні з найдорожчих казино. Монако – це коли ви переходите дорогу, зліва вас пропускає жовте Ламборджині, а справа – Феррарі. Попри це, ціни на левову частину продуктів такі ж, як у нас. Зауважу – Монако – князівство мільйонерів. Відсоток багатіїв зашкалює.

 Тарас Заяць, Chortkiv.city ​

Особливо варто відмітити клімат Лазурного берега. Ніколи не міг зрозуміти, що такого особливого у південному березі Франції, поки не відчув на собі. Кінець грудня – на термометрі +17, але повітря настільки тепле, що із валізи доводиться витягувати шорти та футболку. Для українців, котрі знають, що таке справжня зима, така груднева температура по-особливому гріє. Бо ти йдеш у футболці, а назустріч тобі француз в шубі, а за ним – взагалі у пуховику.

Париж: перлина в багнюці

Париж – столиця моди, кохання, вина та сиру. Як тільки не називають місто Ейфелевої вежі. І частково будуть праві. Бо центр Парижа і справді розкішний – і Лувр, і Тріумфальна арка, і та ж вежа, котра вдень представляє собою непримітну металеву конструкцію, а з заходом сонця своїм золотим мерехтінням освічує половину столиці.

Тоді час ніби зупиняється, хочеться присісти на одну із старих затертих лавок та просто насолоджуватись магією вежі. Краще один раз побачити, аніж сотню – прочитати.

 Тарас Заяць, Chortkiv.city ​ ​

Втім, історії про велич Парижу ви знайдете у будь-якому туристичному посібнику чи сайті. У столиці є інша сторона, про яку чомусь всі замовчують. Велика кількість безхатченків, здебільшого темношкірих. У центральній частині міста більшість з них торгує брелоками Ейфелевої вежі: маленькі, великі, з підсвіткою, з музикою. «Браток, 5 штук – 1 євро. Україна? Шевченко, футбол», – вони, немов папуги, готові повторити за тобою все, що завгодно, лиш би ти хоч щось купив.

Маса сміття повсюди – посеред вулиці, поруч із сміттєвими баками, у Сені. Водяна артерія Парижу взагалі варта окремої розповіді. Сена настільки  рудна, що чортківський Серет – карпатське джерельце у порівнянні з нею. Але навіть маючи таку брудну річку, парижани вхитряються добряче на цьому заробляти: у міні-порту пришвартовано з десяток двоповерхових пароплавів, від яких туристи шаленіють.

 Тарас Заяць, Chortkiv.city ​ ​

Європа єдина, але водночас різнобічна та різношерста. Австрійці, італійці, іспанці, фрунцузи – всі вони мають багато схожого, адже поєднані європейськими цінностями, котрими ми так маримо. Втім водночас ніхто із них не зрікається своїх традицій, своїх особливостей та менталітету. Вони не соромляться бути собою. Тож, можливо, варто брати приклад з них?

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Вибір редакції

Останні новини