Як насолоджувались життям у Чорткові 50, 100 і більше років назад: показуємо на старих фото

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 05.06.2019 17:32
  • 0

Якраз на порі літо, то ж чому б не здійснити ось такий цікавий екскурс? Пізнавальний і повчальний. Адже, як виявилось, багато в чому нам варто повчитися у предтеч.

Спершу був намір вдатися до екскурсу в часі років так, на сто назад. Щоб, як мовиться, і для круглого рахунку, та й цікаво ж.

Але… Ілюстративний матеріал, який вдалося розшукати, дещо ствердив, дещо – відсунув у часі на пізніший термін. Однак відстань принаймні в шість десятиліть все ж витримано.

Що зазвичай принаджувало чортківчан, які прагнули відпочивати? Відповідь незворушна: здебільшого річка, її береги. Адже лежить наше містечко в прекрасній улоговині над тихоплинним Серетом. Та ще й омиває він Чортків у формі підкови!

Здавна принаджував містян чортківський пляж. Благо, колись він існував і слугував за найголовнішу відпочинкову локацію.

На одному з фото чітко проглядається міський пляж зі встановленою поміж рослинності відпочинковою альтанкою. На іншому внизу в кутку – руїни оглядового майданчика, який згодом буйно заріс чагарниками.

 

На березі Серету наші предки призначали побачення. Траплялося, зустрічалися спонтанно і – закохувалися. Відпочивали сім`ями чи то компаніями. Влаштовували ділові зустрічі – для якихось перемовин.

 

Залюбки бавилась галаслива малеча. З цією метою десь в роках 50-60 минулого століття навіть обладнали дитячий жабенятник!

Молодь, зазвичай творчого складу характеру, влаштовувала пленери.

Пані й панянки чи то занурювалися у річкові хвилі, чи каталися мостами на велосипедах.

Благо, й мостів у Чорткові через Серет – кілька. Як стверджують ті ж ілюстративні джерела, були навіть прогулянкові кладки через річку!

Вулиці Надрічній за одну зі сторін слугувала вимощена каменем, з ошатною огорожею набережна. Тож на вулиці стояла будка з морозивом і лавочки. Ось так.

Та все ж Чортків – не курорт. І якщо містян вабив приємніший клімат чи більше атракцій для відпочинку, вони залюбки подавалися до близьких Заліщиків. Або й далі.

Задля цього теж трохи менше, як сто років назад, через залізничну станцію Чортків курсували швидкісні люкс-торпеди австрійського виробництва. Їх називали диво-машинами – адже вони долали відстань між Тернополем і Заліщиками лише за дві з половиною години.

Ті автомотриси або рейкові автобуси мали аеродинамічну форму і відсутність паротяга. Тобто звичного для потяга диму майже не було, і це вже радикально відрізняло «торпеду». А ще – вабило проїхатися нею. Ну чим не відпочинок?

Тому «люкс-торпеда» була еталоном швидкості, комфорту і шику.

Відповідно й залізнична станція Чортків, хоч-не-хоч, а таки долучалась до відпочинкових атракцій. Хоча б дотично. Та й сама по собі вона приваблювала для відвідин панів і панночок, які залюбки прогулювалися старим Чортковом та Долішньою Вигнанкою.

 

Відкрита, до слова, станція Чортків 1896 року. Хоча перший потяг курсував нею значно раніше – 1885-го. Така оказія стала для міста і містян справжньою подією.

 

Фотоілюстрації почерпнуто з досьє дослідниці історії Чорткова переважно у фотознімках Вікторії Пахолюк та інших краєзнавчих джерел. А відео - з польських хронік 30-х років. Сподіваємось, їх дедалі більшатиме.

 

Коментарі: