Хресний хід у Чорткові зібрав більше тисячі віруючих

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 15.04.2019 15:11
  • 0

Традиційно в одну з останніх неділь Великого посту відбувається хресний хід через усе місто, де віряни, несучи великий дерев’яний хрест, зупиняються перед кожною з чотирнадцяти стацій, за які слугують культові чи пам’ятні споруди, біля яких читаються уривки зі Святого Письма про тернистий шлях Ісуса на Голгофу, а також роздуми над страстями Христовими, співають духовних пісень тощо. Цьогоріч таким днем стало 14 квітня, на яке випала гарна сонячна погода. Не в останню чергу тому зібралося багато люду, іноді колона розтягалася на кілька сотень метрів.

 Фото Любомира Габруського

Другий рік поспіль хресний хід розпочинався не від найдавнішого храму Чорткова – дерев’яної Вознесенської церкви, як було до того, а церкви Новомучеників і Блаженних українського народу УГКЦ, що біля ЗОШ № 5. І цей задум вийшов невипадковий, оскільки остання в часі хресна дорога нашого Спасителя була присвячена й священномученику отцю Омеляну Ковчу, котрий віддав своє життя за Україну і за віру в Бога.

Фото Любомира Габруського

Отець Осмелян Ковч – священик Української Греко-Католицької Церкви. Народився 20 серпня 1884 р. у Космачі. Закінчив філософію і теологію в Римі. Ієрейські свячення прийняв з рук священномученика, блаженного єпископа Григорія Хомишина. Душпастирську працю розпочав на парафії у Підволочиську, виконував також християнську місію в Боснії. Після поверення до Галичини став капеланом УГКЦ в Галицькій армії. Потім 20 років душпастирював на парафіях в Перемишлянах та Коросно біля Львова. У період більшовицької та нацистської окупації продовжував душпастирську діяльність, надаючи допомогу потребуючим незалежно від їхньої національної, релігійної та конфесійної приналежності. Це стало причиною його арешту і ув’язнення гестапо в тюрму на Лонцького у Львові 30 грудня 1942 р. З серпня 1943 р. перебував у концтаборі Майданек, де загинув мученицькою смертю 25 березня 1944 р.

«Сьогодні його прах і тих, що разом з ним були спалені в крематорію, привезений з табору смерті, буде разом з нами, - мовив преосвященний владика Димитрій Григорак, котрий благословив і очолив Хресну дорогу. - Хотілося б, шоб цей прах достукався до наших сердець, щоб ми прислухалися до наших мучеників, які віддали життя за Україну, за Бога, за святу Церкву. Щоб ми збулися як держава, як нація, і не втратили те, що маємо. Тому молімося за Україну, за наш правильнний вибір. Бо ми стоїмо на краю прірви, коли може статися трагедія для держави, всього народу. І в наших силах її відвернути».

 Фото Ореста Лижечки

На чолі процесії несли хрест і прах загиблих вязнів концтабору та ікону отця О.Ковча, відтак двома колонами йшли духовні отці, преосвященний владика Димитрій, студенти дяківської академії і за ними всі віряни.

Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Любомира Габруського
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
 

Почергово змінюючи один одного, несли хрест священики, студенти дяківської академії, військові, лікарі, освітяни, студенти, представники влади, молодіжних християнських спільнот, парафіяни та ін.

Багатолюдна колона рухалася вниз до центру міста вулицями Князя Володимира Великого, Ст. Бандери, Монастирською, Д.Пігута, Шевченка. На кожній стації читали також спогади рідних і в`язнів, хто бачив отця Ковча в його останні дні.

Остання чотирнадцята стація була у катедральному соборі Верховних Апостолів Петра і Павла, де спільною молитвою за Україну завершилося це духовне масштабне дійство.

Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Ореста Лижечки
Фото Любомира Габруського
Фото Любомира Габруського
 

 

Коментарі: