– Оновлення дитячого майданчика стало цікавою ідеєю нашої Заводської громади, зокрема селищного голови Людмили Павлінської, – у відповідь на запитання, чому все-таки майданчик і чому власне тепер, розповідає відома в краї художниця, викладачка Заводської школи мистецтв Тетяна Витягловська. – Цей майданчик з`явився у 2016 році в центрі селища між будинком культури і гуртожитком. І вже потребував оновлення, – пояснює. – А ціллю було залучення мешканців до благоустрою свого селища.
Далі все відбувалось так: керівництво громади звернулось до викладачів відділу образотворчого мистецтва з пропозицією створити цікаві образи тваринок на лавочках, гойдалках, гірках. Ті ж вирішили порадитися з дітворою: кого зі своїх улюбленців їм хочеться бачити в малюнках на предметах майданчика? Почули одноголосне – котиків. Тоді й закипіла робота над ескізами пухнастиків: кіт-художник, кіт-музикант, кіт-актор, коти в масках (мабуть, навіяне часом карантину), а ще – березневі «закохані» коти…
– Фарби закупили організатори цього кольорового проєкту, а ще – смаколики з чаєм і водичкою для перерви, – покроково деталізує хід робіт моя співрозмовниця. – Адже на нас чекав чималий обсяг робіт: 13 лавочок, 9 гойдалок та велика центральна гірка.
Головними в тому дійстві були викладачі Тетяна Витягловська, Сергій Пригар і Марія Корнят.
Роботи тривали три дні – цікаві, творчі.
А їх виконавці – злегка вимащені веселковими кольорами, втомлені від по-літньому гарячого вересневого сонця, залюбки милувалися зробленим.
Всупереч тому, коли життя малює «червоним». Хоча, попри принади, як і завжди буває в творчості, промайнула тінь негативу.
– Попередньо було опубліковано у Facebook прохання до бажаючих долучитися до такої доброї справи на користь громади, втіхи для наших дітей, – ділиться враженнями пані Тетяна. – Однак… Чи то карантин у «червоній» зоні налякав, чи городні роботи зі збору врожаю стали на заваді, чи просто байдужість, чи «хай робить той, хто отримує за це гроші» – хтозна. Але помічників нам не бракувало. Кому, як не дітям, цікаво малювати крейдою своїх пухнастих героїв, використовуючи власні ескізи?
І тут же захоплено додає, що малювали учні художнього відділу віком від шести до п’ятнадцяти років. Каже: «Малявки просто ходили за нами і просили дати їм пензлі!». Ось так.
До акції долучились викладачі всіх відділів школи мистецтв. А художники, звісно, над всім «чаклували», гармонізували, добираючи барви і консультуючи тих, хто творив цю казку. Задля чого? Тетяна Витягловська відповіла дуже влучно – лаконічно й об’ємно: «Це ж наш дім!».
