Ось ця публікація – свого роду ексклюзив. Принаймні досі жодне з Інтернет-видань не вміщувало щось подібне. А розпочалося все торік влітку, коли при заміні дахівки головної вежі візитівки й водночас домінанти Чорткова – костелу св. Станіслава і Матері Божої Святого Розарію – було виявлено сліди обстрілу костелу рівно століття тому, в часі Чортківської офензиви. Тоді-то на «верхатурі» й побував з фотокамерою головний редактор Чортків.City Любомир Габруський. До слова, перший з-поміж чортківських журналістів. Й не тільки на риштовці, а в самісінькому «серці» храму, добравшись до найвищої верхівки й водночас до найглибших глибин – у плані історичних начал.

Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника

Потім ми охали й ахали, переглядаючи на моніторі комп`ютера «впіймані» там фотокадри. Гвинтові кам`яні сходи на самісіньку вежу.

Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника

Вмістилище горища.

Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника

Ну й, звісно, дзвони. Господи, які ж вони трепетні! Давні-предавні, вкриті пилом часу. А може, пам`яті?

Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника

І хрести – ті, що на превеликій височині, а тут – зовсім зблизька. І що ми, нинішні, знаємо, чули про них?

Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника

Морок безпам`ятства взялася розвіяти одна з активісток римо-католицької громади Чорткова Ольга Щербакова. Здається, вона знає про костел все-все. Ну, принаймні багато. Бо ж навіть «підживлює» ексклюзивом метра місцевого краєзнавства – головреда газети «Вільне життя плюс» Петра Федоришина. А потім ті згустки лягають в томи його безцінних краєзнавчих видань, щемко очікуваних всіма нами – закоханими в рідне місто.

Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника

То що ж розповіла пані Оля про костельні дзвони? А ось що.

– Один старий дзвін «родом» з ХVІ століття. Дзвони були зняті росіянами під час їхнього вторгнення у 1916 році і вивезені до Росії. Лише за винятком одного, який через свої величезні розміри створював труднощі в опусканні його вниз. Завдяки цьому він на деякий час уцілів. Але в 1917 році той дзвін був німцями розбитий на частини, знятий і вивезений до Німеччини. А вивезені до Росії дзвони через два роки повернулись на своє місце. Серед них знаходиться і старий дзвін.

 Фото Максима Огородника

Ось така ексклюзивна інформація. Частково її почерпнуто з «Путівника по Чорткову та околицях» під редакцією Йозефа Опацького, виданого Подільським відділом туристично-краєзнавчого товариства в Чорткові 1931 року.

Принагідно Ольга Щербакова взялася ще й «прочитати» старий дзвін, зазирнувши собі в його «портфоліо» і запропонувавши зробити це всім читачам газети. Бо досі «читали» дзвін наживо та через фотооб`єктив вже згаданий Любомир Габруський та випусковий редактор Чортків.City Максим Огородник.

Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника

– Дзвін оздоблений образками-зображеннями Матері Божої з Дитятком і святого Домініка, а також візерунком різних рослин з герба Пилява, і оточений ініціалами «Іоахим Потоцький, Львівський Городський Староста». А також написами: «Дня 4 серпня року Божого 1745; Цей дзвін вилитий коштом братів розарієвих монастиря Чортківського вельмишановних Отців Домініканців; У Станіславові мене виконав Міхал Бобовскі Людвісаж Бродскі».

Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника

А що ж хрести? У них ще більш звивистий та покручений життєпис – вітрами історії та реальними: в сенсі погодними аномаліями. Пригадуєте буревій 2000-го року, що вчинив, було, багато шкоди? Ото ж бо: не поминув він тоді й нашого костелу!

Якраз доти центральну вежу храму увінчував хрест, викуваний 1907 року в Кракові ковалем на ім`я А.Стащик. Вагою – триста кілограмів.

Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника
Фото Максима Огородника

Той хрест на шпилі заввишки 16 метрів осявав старовинний Чортків упродовж дев`яти десятиліть – від 1910 року. Восьмигранна дубова колода, в яку був установлений, під дощами-снігами, звісно ж, зазнала руйнації – дерево підгнило. І під час буревію хрест похилився.

– Роботи із заміни хреста організував настоятель – отець Ян Пйонтковський, – розповідає п. Ольга. – Новий хрест – вже значно легший, трубчатий, з нержавійки, виготовили на тодішньому ремонтно-механічному заводі, де директорував Ярослав Журба. Креслення зробив головний інженер Тадей Гвоздецький, а творили його майстри виробничої дільниці Василя Кіндяка. Замінювали старий хрест на новий Тарас Вітів (на ту пору пожежник) та Борис Павлюк. І ось новісінький, сяючий, триметрового «зросту», відразу сфотографував журналіст Орест Лижечка.

Фото Ореста Лижечки

А старий хрест теж не втратив права на життя – він залишений на стіні храму як пам`ятний, історичний.

 Фото Максима Огородника

І ще одну таємницю, приховану за завісою часу, привідкрила пані Щербакова. Виявляється, ось цю історичну світлину старого костелу, зведеного разом з монастирем ще 1610-1614 років, пощастило «відкопати» знаному в Чорткові краєзнавцю та любителю старовини Богданові Пустельнику. На ній добре проглядається годинник на дзвіниці.

 Фото з архіву Богдана Пустельника

Існує припущення, що саме цей годинник згодом «осідлав» ратушну вежу будинку міського магістрату – його ми споглядаємо, а також слухаємо мелодійний передзвін й тепер. Ось так.

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися