Ця подія цілком перекреслила вже начебто усталене твердження, що українські села відмирають. Бо в невеличкому селі Калинівщина, що входить до Білобожницької ОТГ, по суті, власними силами зроблено ще й який класний ремонт. А діти – завтрашній день і цього села, й сусідніх, своїм невибагливим хистом до малювання переконали, що їхня колиска їм небайдужа.
– Церква та вогнище культури мають функціонувати в сучасному українському селі в тісному тандемі задля духовного та патріотичного виховання селян, особливо молоді, – таку істину за всілякої підходящої нагоди (і журналістам Чортків.City також) не втомлюється повторювати тамтешній парох отець Любомир Фінковський.
Тому й ініціював ремонт місцевого вогнища культури і, як депутат Білобожницької сільської ради, «вибивав» хоч якісь кошти на реалізацію такого благого задуму. Ще й зайнявся організаційними питаннями, відтак – безпосередньо долучився до роботи.
А згодом, вже по завершенню основних, разом із запрошеним ним отцем Мирославом Ткачуком, освятив оновлену глядацьку залу та сцену клубу.
– До цього наш клуб востаннє ремонтувався десь років 17-18 назад, – розповідає його завідувачка Зоряна Байтала.
– Торік його перекрили, як кажуть, з горем навпіл. Ще за будучності народним депутатом України, Олег Барна посприяв із заміною вікон на енергозберігаючі. Вагонка для оббивки стелі лежала ще від лютого. Але тепер, дякувати Богові, крига скресла – і почалися хоч якісь роботи. Дорослі доклалися з ремонтом, а діти під час влаштованого майстер-класу розписали стіну картиною «Українське село».
Слова вдячності раз у раз рясніють у постах на Facebook за активну громадянську позицію землякам – сім`ї Зеновія Сусяка та Миколи Онищенка, що надали в кредит необхідні будівельні матеріали. Небайдужі селяни Олег Сташків, Степан Сухий, Іван та Олександра Шиманські (вони ж, виявляється, ще й подарували будівельні матеріали на клуб) взялися за ремонтні роботи, а Марія Кульгавець та Наталія Теравська – за прибирання.
– Ще дякую Любові Колодій, Софійці Кульгавець за згуртовану роботу, чудовий настрій та емоції, Сергію та Андріані Бойчукам, Анатолію Лазарю за подарований пісок, дівчатам-швеям з магазину «Обнова» (це за те, що вікна вбрані в серпанок фіранок), – не стримує втішних емоцій пані Зоряна.
І тут же, вже без видимого оптимізму додає, що залишається величезний мінус – приміщення сільського вогнища культури наразі не опалюється.
– Доводиться взимку, коли проводяться репетиції, наприклад, вертепного дійства, проситися «на квартиру» до Білобожницького будинку культури, – конкретизує. Ось так.
Проте передостанній жовтневий день став, без перебільшення, пам’ятним в історії села. Самодіяльна художниця Люба Костецька, залучена до такої цікавої справи отцем Любомиром, майстерно накреслила на стіні ескіз майбутньої картини, зумівши заінтригувати дітей та долучити їх до розпису.
– Загалом у майстер-класі взяли участь дітки різного віку не тільки з Калинівщини, а й з Білобожниці, Семаківців, Білого Потоку, Ридодубів, – розповідає завідувачка клубу.
– Щиро вдячна й колегам по роботі – начальнику відділу культури Білобожницької ОТГ Наталії Майхрук, директорці Ридодубівського будинку культури Оксані Деренюк.
До слова, отець-парох теж долучився до розпису картини – ще й як символічно дивився розписаний ним вишитий рушник як стежка до рідного обійстя.
І – залюбки поохочував до цього найменшеньких учасників майстер-класу.
Що й казати, ось таке прикметне свято праці в Калинівщині – добрий приклад до наслідування. Недарма Зоряна Байтала, яка водночас ще й працює регентом у місцевій церкві, переконана:
– Нехай Господь запалює в наших душах вогники Добра, Любові, Свого Світла, щоб ми з радістю роздавали його ближнім!
