Мандрівник, спелеолог-любитель Борис Гора на Тернопільщині самостійно із підручних матеріалів добудував дім і облаштував подвір’я.
Джерело: Суспільне Тернопіль.
За словами чоловіка, у селі Залісся Чортківського району він купив глиняну хату й почав її доводити до ладу.
- Паркан я зробив із горбилів, які брав на пилорамах. Є три пилорами, де працюють мої знайомі і друзі, вони дали мені ці горбилі безкоштовно. Я автомобілем возив катамарани на Дністер, а коли повертався – закидав у машину стільки цієї деревини, скільки міг і куди міг: на верхній багажник, на причіп. І так, потрошки, возив матеріали додому, – розповідає чоловік.
- Так само безкоштовно мені дісталися і шини від коліс автомобілів. Я теж, повертаючись із Дністра, брав їх на автосервісах у Заводському, у Чорткові, там мені віддавали те, що уже було непотрібне. Шини – надійна стіна, вона не рухається, не зміщується, адже шини всередині заповнені, вага велика і, можливо, гума має таке тертя між собою, що не дозволить стіні розвалитися.
Також із ванн чоловік зробив ємкості для зберігання дощової води.
- У ці ванни з ринв стікає дощова вода і потім я її використовую, щоб помити руки чи взуття. Іноді бувають дощі, зливи, які тривають до пів години і довше. Шкода тієї води, адже її можна акумулювати і використати.
Біля дому чоловік вклав дорогу щебнем.
- Тут були ями, порохи, були калюжі. Але кожного року я намагався сюди вкладати по 2-3 машини щебню, і от тепер у цьому місці – рівна дорога.
Біля паркану стоять старі сани і «Запорожець», яким Борис доставляв будівельні матеріали, возив туристів, а на причепі – катамарани і байдарки.
- Цей «Запорожець»– ціла історія. Я на ньому вчився їздити. Я його розфарбував так, щоб людям було цікаво. Бампери тут такі, яких не можна було деінде побачити. Коли я приїжджав до Карпат – то люди біля цього автомобіля фотографувалися, – розповідає Борис Гора.
Вхід на подвір’я – через власноруч зроблені ворота.
У дворі чоловік звів вежу і змайстрував колодязь.
А ще мандрівник встановив у дворі язичницьку скульптуру.
- Скульптуру я побачив на подвір’ї у Тернополі. Там вона вже 6-7 років просто горизонтально лежала і заростала мохом. Я дізнався історію скульптури: тернопільська громада язичників «Сварга»зробила її, щоб встановити на Бохиті чи в тернопільському парку ім. Шевченка. У Тернополі її встановили, але за день-два – скинули, бо не сприймали цього у місті. Тоді я вирішив, що можна розмістити скульптуру на моєму подвір'ї у Заліссі, адже сюди приїжджає багато туристів зі всієї України і вони зможуть її побачити, – каже мандрівник.
Борис облаштував будинок для проживання туристів.
Туристи, які зупиняються у домі Бориса, залишають на згадку власноруч виготовлені речі. Так, одна із туристок зробила з парасолі павука.
Ще одна туристка розписом оздобила стіну навколо вікна будинку.
- Стіну розфарбувала тернополянка Марія. Я попросив зробити розпис в українському стилі: щоб були соняхи, калина, а також знаки сварги, наповнені духовним змістом.
Із пляшок Борис Гора збудував стіни будинку. Як це зробити – дізнавався з інтернету.
- Потрошки я почав у стіну вкладати пляшки і формувати якісь візерунки, а десь просто викладав пляшки таким «асорті» – різними кольорами. Потрібно небагато цементу, піску і щоб це все затверділо. Правда, це процедура не швидка, адже треба ряд-два зробити і чекати, поки стіна застигне.
Чоловік каже, що у селі Заліссі жити комфортно.
