«Нарешті! Нарешті отримала свій журнал, на обкладинці якого мій гобелен «Діалог», на іншій сторінці всередині – ще один мій твір «Мелодія міста моєї молодості». Мабуть, він здолав нелегкий шлях за чотири місяці від #Milwaukee штат Wisconsin (USA) #UniversityofWisconsinMilwaukee до України! Та, попри все, я дякую Укрпошті, що він (злегка потріпаним) все ж дістався до мене. Це літературно-мистецький журнал , в якому опубліковані твори поетів і письменників, що пройшли відбір у конкурсі. Мій твір обрано з-поміж декількох тисяч подань від художників з усього світу за рік і я пишаюсь цим! Дякую редакційній колегії журналу cream city review!».
Це – пост у Facebook талановитої та знаної на Чортківщині, Тернопіллі, в Україні та й за кордоном мисткині Тетяни Витягловської, яка майстерно вправляється в техніці ручного ткацтва. І її роботи вже не один десяток літ «мандрують» світом, дістаючи заслужені відзнаки на численних творчих виставках та конкурсах: та географія доволі широка. Художниця тче гобелени, хоча ще й з яким задоволенням працює в техніці батику (розпис по шовку).
Першою alma-mater мисткині була Бучацька художня школа, звідкіля вона родом. Згодом – Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну, відтак – Львівська національна академія мистецтв. Тетяна Витягловська навчає мистецькому творенню юну зміну – адже працює в Заводській школі естетичного виховання. І її учні, за прикладом навчительки, успішно й раз у раз здобувають заслужені нагороди на творчих конкурсах. Три роки тому мисткиня дісталася звання заслуженого художника України.
Її гобелени такі зрозумілі й водночас гранично філософічні. Зрештою, в них мистецькими устами промовляє саме життя, чи не так? Вдивімося.
