Власне ось так, а не інак, означила свою добірку світлин, вміщених у Facebook, чортків’янка Олеся Токарь. Щоправда, знана більшою мірою як пасічниця, а ще – мисткиня, що вправляється у миловарінні з додаванням медопродуктів. Адже ця молода жінка власноруч творить справжні мистецькі шедеври та ще й не втомлюється навчати тому інших.
А ось тут вона постає як садівниця. Залюбки розповідає про свою працю.
– Щоб зібрати врожай, нічого особливого не потрібно. Тільки купити саджанці, підготувати ділянку для висадки, посадити, поливати, обрізати, підв'язувати, збирати врожай і все, що падає з дерева, пильнувати приморозки, затерпати при хмарах з градом, вітрюганах та інших лоскітливих нерви моментах. Роботи в саду починаються з лютого-березня і закінчуються в жовтні-листопаді. У нас самовіддано працюють три покоління. Я не дуже виставляю на показ особисті фото, але сьогодні хочу познайомити з тими, хто «за кадром». Це мої батьки, чоловік і діти. Кожному знайдеться заняття і місце для відпочинку в садку. Ми вже зібрали ранні осінні сорти яблук, в процесі збору – пізні. «На закуску» будуть зимові. Я вже сьогодні з'їла два пахучих яблучка, а ви?
Ось так. «Легка» праця, правда? Нічого тут не скажеш. Звісно, все, чим милуємося, чим захоплюємося, чого прагнемо, неодмінно потребує рук та немалих зусиль.
Недарма пані Олеся доладно нагадала у своєму пості давню народну приказку: як то кажуть, хочеш на саночках кататись, треба ті саночки возити. Так воно і є. Проте погляньмо на результати тієї праці. Захоплює, авжеж?
