Гортаю фотокадри їх життєпису. Ось вони, усміхнені, на перший погляд здається, на всяк лад, та в очах кожного – непідробна щирість. У вишиванках, під великим образом Пресвятої Родини. А на спільному столі – декілька велетенських рум’яних піц – мабуть, дарунок благодійників. Знову всі – чи то на прогулянці, чи на екскурсії. Ось гуртом оздоблюють стенд «Осінь золота». Печуть та куховарять, хмуряться й усміхаються. Всі ці молоді люди – спільнота, яка живе разом. Принаймні, вчиться – день у день – жити власне так, в соціумі.
Мова про Центр дозвілля і реабілітації людей з інвалідністю БСМ «Карітас»-Чортків. Цьогоріч Центр – іменинник: адже йому виповнилось 25 років. «Заснований отцем Григорієм Канаком, директором БСМ «Карітас» м. Чортків, та мамою однієї з дітей, які мають інвалідність, – Ольгою Глуговською», – інформує координатор проєкту Руслана Теслюк. Він лучить в спільноту 32 особи. «У нас тут, на місці, є до двадцяти – в залежності від того, чи здорові, – то далі п. Руслана. – Є недужі, лежачі, одне слово, ті, хто не може відвідувати Центр. Тому ми їздимо до них».
Запитую, чи є наразі в спільноті ті, хто долучився до цього гурту отоді, в далекому вже 1996-му році. І чую у відповідь: майже всі. Більшість прийшла, по суті, ще в шкільному віці. Однак школу ці діти, в основному з інвалідністю І – ІІІ груп, звісно, відвідувати не могли. Через важкі недуги були позбавлені спілкування з оточенням і фактично ізольовані від навколишнього світу. Тож школою для них став Центр. Справжньою школою життя. Завдяки проєкту молоді люди розпочали спілкування з однолітками.
Мабуть, найперша та найголовніша заслуга – вони вже не самотні, вони – в колективі. «Під час проведення інтеграційних заходів наша молодь із задоволенням і вільно спілкується між собою та оточуючими, розповідаючи про діяльність Центру, про своїх друзів і роботу, – акцентує п. Руслана. – Молодь навчилася контактувати з іншими людьми і знаходити спільні інтереси. Полюбляють розповідати про свої почуття, діляться враженнями від побаченого. Будують дружні стосунки і помітно, що отримують задоволення від спілкування».
Тут їх пристосовують до необхідних життєвих ситуацій – підвищують якість соціалізації. Щочетверга відбувається зустріч зі спільнотою «Віра га Світло». Щотижня неодмінно – заняття з отримання соціально-побутових навичок, як і заняття групи прибирання. «Умови нашого приміщення дозволяють проводити кулінарні заняття – зокрема приготування обіду, – розповідає координатор проєкту. – Під час чергування група чергових з чотирьох друзів на чолі з соціальним працівником проводить кулінарне заняття, готуючи гарнір, салат, чай з печивом, забезпечуючи сервірування столу, прибирання, миття посуду. Це – щоденно».
Проте… Як мовиться, не хлібом єдиним. Тож одна з переслідуваних цілей молоді, залученої до проєкту, – розвинути творчі навики під час роботи в майстернях, де використовуються для роботи спеціальне обладнання, інвентар та матеріали. До прикладу, художня майстерня забезпечує роботу з папером та інші техніки. Центр спеціалізується на роботі з бісером: вишивання картин, виготовлення коралів, оформлення бісером вітальних листівок.
«Щоденна праця найкращим чином впливає на нашу молодь: в першу чергу вони усвідомлюють важливість працювати, – це далі координатор Руслана. – Адже до Центру вони приходять на роботу, а не тільки на відпочинок; праця вчить їх усвідомлювати свої досягнення, аналізувати помилки, вона їх заспокоює та концентрує увагу і формує дрібну моторику».
Слід віддати належне праці тих, хто щоденно впродовж років, від понеділка до п’ятниці, сприяє адаптації в навколишньому світі цих особливих молодих людей, яким на цю пору вже комусь за 30, комусь – за 40. Це – соціальні працівники Світлана Желіховська та Леся Вітів, психологиня Наталя Кубів, лобіст Марія Шевчук, бухгалтер Галина Мороз та згадана вже співзасновниця Центру Ольга Глуговська. Помножена сума їхніх зусиль – то справді школа для їх підопічних, стежка в світ з усіма його тривогами та принадами.
