У мальовничому тернопільському краї є гарне село Ромашівка. Хоча село старовинне, сьогодні ми бачимо його красивим, сучасним, європейським. Люди в нас веселі, щирі, добрі, дружелюбні й талановиті. І поводять себе як у справжній родині: допомагають одне одному і в роботі, і в щасті, і в смутку. Ромашівчани – справжні патріоти. Бо люблять рідну країну, шанують традиції свого народу. І щемко дбають про власне гніздечко, звідки ми всі родом, залюбки плекаючи його.
У Ромашівці багато принад. Осердя нашої духовності, яка в усі віки була і є стержнем українського єства, – храм Воздвиження Чесного Хреста Господнього, покладений 1785 р. Б. – тоді ще дерев’яний. А в 1901 році наші предтечі почали зводити муровану церкву, за два роки й освятили. Цього року Господня домівка в нашому селі зазнала ще й якої потужної віднови – і то все стараннями і турботою парафіян. Храм в Ромашівці, по суті, унікальний вже тим, що дзвіниця є і вхідною брамою аж на чотири боки – як ніде.
Саме село старше від часу освячення церкви на 22 роки – бо перша писемна згадка датується 1763-м роком. Та його лице ні на йоту не видає свій довгий вік – аж понад два з половиною століття. Тішить кожного з сільчан, що новітніх прикмет раз у раз додається все більше.
Чим пишаємось? Село газифіковане – давно. Недалеко від Чорткова, що тепер є адміністративним центром на весь великий за новим адміністративним поділом район. То – всього лиш 18 кілометрів. Бус ходить до села аж п’ять разів на день. Якщо всім давно відомо, що дороги – найбільш вразливе місце для будь-якого села, то у нас в Ромашівці останнім часом такий недолік успішно долається. Два роки назад зазнала бажаної обнови і центральна, й бічні вулиці. А цього року, зовсім недавно, – найбільш проблемна ділянка дороги до села. То – немов друге народження для Ромашівки. Навесні очікується підлатування іншого відрізку шляху – від Чотирьох доріг. Так що добратися до нашого села тепер – простіше простого.
Маємо й свого роду унікальний в’їзний знак – мурований, величний, виконаний в жовто-синіх кольорах. Похизуватись таким навряд чи зможе кожне місто – не те, що село.
Автобусна зупинка в центрі «оздоблена» квітками ромашки – в унісон з найменням. Хоча відомо про етимологію попередньої, більш тривалої назви – Грамушівка: начебто від імені пана й першого забудовника на цих землях.
Загалом наша історія, корені – надзвичайно багатющі. Родзинка, що додає Ромашівці цікавості та принади, – на одному зі старих цвинтарів покоїться прах внучатого племінника Тараса Шевченка. Бо в церкві збереглося Євангеліє (1875 року), де зроблено запис про те, що під час Першої світової війни в селі стояв полк з Чернігова, де й служив онук Варфоломія – троюрідного брата і свояка Кобзаря. Він начебто квартирував в одній із сільських хат.
Ознаки новизни й сучасності Ромашівки – то й прекрасна двоповерхова школа-садок, то й сучасний Інтернет, яким залюбки користуються ромашівчани. Минуле і майбутнє гармонійно поєднується в нашому селі.
Мені здається, Ромашівка має багато шансів стати нинішнім і завтрашнім днем не тільки для корінних жителів – тих, хто тут народився і зробив свої перші кроки, а й для уродженців інших місць, які оберуть наше чарівне своєю неповторністю село для подальшого проживання. Адже на цю пору в нас пустує до десятка обійсть – і з добрими будинками, і з літніми кухнями, з садками, неодмінно – із земельними ділянками.
Повірте: той, хто поєднає свою подальшу долю з Ромашівкою, нізащо не пожалкує про такий вибір! Зрештою, можна придбати садибу і для використання під дачу – аби сповна насолоджуватися і помірною працею на родючій землі, яка щедро віддячує плодами за зусилля, і відпочинком та неймовірно чистим і п’янким повітрям.
Тож запрошуємо до нас на проживання мешканців інших сіл, міст, областей. Гостинно просимо! Контактний телефон старости села: 098-345-88-40, Кубик Зеновій Несторович.
Михайло ЗАРІВНИЙ,
житель с. Ромашівка, депутат Білобожницької сільської ради
