Її дружина Президента братньої нам Польщі пані Агата Корнгаузер-Дуда надала для потреб захисників України.
Таку новину випало спостерегти в одному з постів священнослужителя Римсько-Католицької Церкви отця Ярослава Кравця, котрий свого часу був настоятелем римсько-католицької парафії св. Станіслава, єпископа і мученика, у Чорткові. Власне й не новину цілковито, як лише натяк на неї. Зустрівшись наприкінці цьогорічного квітня з першою леді Польщі у Варшаві, о. Ярослав у розмові з нею почув згадку про співпрацю п. Агати з сестрами-домініканками у Жовкві та Чорткові.
Власне незадовго від того – буквально за декілька днів п. Агата Корнгаузер-Дуда побувала в Україні, зокрема в Кам’янці-Подільському, де мала зустріч і з представництвом громади з Тернопільщини. Йдеться про Бучаччину – адже на зустріч була запрошена заступниця Бучацького міського голови Олена Сурм’як. Предметом бесіди стало й майбутнє відновлення та реставрація Язловецького палацу, а також – ймовірність створення на базі монастиря сестер-непорочниць в Язлівці дому милосердя. Про це повідомляли регіональні ЗМІ.
А що ж контакти з чортківськими сестрами-домініканками, чи не було й у них зустрічі наживо з першою леді Польщі? Про це щонайперше запитую сестру Марцеліну Йоанну Манька. «Ні, ми не зустрічалися, ми мали зустріч перед цим, – відповідає сестра. – А тепер пані Агата передала допомогу для наших сестер до Жовкви і до Чорткова, щоб ми могли надати її тим, кому потрібно. Спершу нас запитали, що ми хотіли б, і потім дипломатичним конвоєм було передано для сестер-домініканок чотири буси допомоги».
Далі сестра-черниця конкретизує, що то – здебільшого продукти, ліки, термобілизна, енергетичне харчування, светри для військових, ліхтарики та речі першої необхідності. І вони розподілені за потребою для захисників, котрі нині боронять Україну. «Ми вже передавали хлопцям в різний спосіб, різними шляхами, – провадить далі с. Марцеліна. – Маємо свої випробувані контакти, тому знаємо, впевнені: все піде як належить і потрапить туди, куди потрібно, а не якось по-іншому». І наостанок додає, що за вантажем сестрам треба було їхати до Жовкви і звідтіля доправляти його самостійно.
Що тут додати? Нині направду волонтерить всі Україна – різні соціальні верстви, вікові категорії, громадські чи соціальні інституції. Важко або ж навіть неможливо оцінити тепло та щирість руки підтримки реально братньої нам Польщі.
