Цікавий напис на столітньому дзвоні, який випадково викопали на полі біля села Угринь на Тернопільщині: «Бога хвалю... тучу гоню... ден і ніч возвіщаю... за померлими плачу».
...Одного погожого ранку (діялося те в 90-х роках минулого століття - Ред.) тракторист зі села Угринь своїм плугом звично укладав рівненькі ряди скиб у полі, аж раптом...трактор раз-другий сіпнувся і став. Чоловік вийшов з кабіни, щоби довідатися причину зупинки, і першою думкою було, що леміх зачепив якусь брилу, яких ще було доволі на цьому полі. І яким же було його здивування, коли під зубом плуга він вгледів якусь металеву фігурно вироблену річ, об яку плуг власне й зачепився.
Нашвидкуруч відгорнувши грудки землі і згрубша розчистивши верх знахідки, чоловік ніби вкляк: на нього з-під землі дивився верх дзвону з якимись вітієватими зображеннями на боках і вже геть незрозумілим написом, при тому малознайомими буквами...
Закликавши з бригади колег, чоловіки спільними зусиллями витягнули того дзвона із землі, завантажили на машину і перевезли на церковне подвір’я.
Церква у с. УгриньФото: Максим Огородник/Wikimedia commons
...Люди з села, зачувши про якусь дивну знахідку у полі, почали сходитися перед церкву. І чи не кожен, обдивляючись вже очищеного від землі і нашвидкоруч обтертого ганчір’ям бронзового дзвона, став висловлювати свої здогади: хто, коли, а головно - навіщо закопав його у полі майже за двісті метрів вище від церкви (основні відомості зібрав і виклав у себе на сторінці у Facebook разом із фото угринського дзвону місцевий краєзнавець Ярослав Свистун). Особливо всіх вразили такі слова на дзвоні:
«Бога хвалю істиного мір до святини призиваю за померлими плачу. Тучу гоню Божу хвалю ден і ніч возвіщаю».
В іншому місці на дзвоні також відчитувався напис: «Сей звон вилятий за битности всч. о. Ксенофона Гуглевича пароха місцевого. Провізора Козми Бабріка до церкви Успіння Присвятої Богородиці в Угриню р. Б. 1901».
Фото: зі сторінки у Facebook Ярослава Свистуна
І ще така цікава деталь: дзвін, про який іде мова, був охрещений на ім’я «Олексій» (із грецької «алексіос» - заступник).
...Отакі ось відомості повідала ця незвичайна знахідка, укрита колись в землі перед вже невідомою нам сьогодні напастю. Чи була це загроза в час брусилівського прориву 1914 року, коли знавіснілі росіяни здіймали з наших церков дзвони, щоби переплавити на свої потреби, чи то перші або другі «совєти» починали встановлювати свою атеїстичну владу у довколишніх селах - нині вже важко щось певне казати. Тому зараз - одні лиш домисли і припущення, бо особа (або особи), які колись закопали той дзвін, так і понесли із собою у вічність точне місце його укриття, нікому не змігши передати цю таємницю.
Знаємо лише, що згаданий у написі на дзвоні о. Ксенофонт Гуглевич був 1860 року народження, помер 29 грудня 1918 року, а до того був настоятелем Свято-Успенської церкви в селі Угринь поблизу Чорткова. Був у шлюбі з Іванною Білинкевич (із дому Чайковська) 1888 року народження. І мали вони двох дітей: Любомиру і Володимира.
Оце наразі все, що можна довідатися про ті персоналії, які якимсь чином були пов’язані із появою цього дзвону у селі Угринь більш як 120 років тому...
Микола БАНДРІВСЬКИЙ, м. Львів
Від редакції: Микола Стефанович Бандрівський – український археолог, доктор історичних наук, професор, голова Археологічної комісії Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка. Протягом останніх двох десятиліть проводить розкопки ранньоскіфських курганів на Західному Поділлі (Тернопільське плато). До найцікавіших відкриттів належать розкопки камерних гробниць у Швайківцях і Коцюбинчиках Чортківського району, в яких виявлені залишки мурованих конструкцій (в тому числі купольного типу) та багатий речовий інвентар, який включає металеві посудини (скіфський казан, етруське ситечко для відціджування вина тощо), предмети озброєння і захисного обладунку (залізні панцирі лускатого типу ассирійського зразка, вироби із золота і срібла в тому числі у звіриному стилі та імпортовані з Месопотамії зразки намиста з різнокольорового скла. Про хід цих розкопок свого часу писала наша газета.
