«Мамко ж моя, не лай мені…», бо згинув за Україну…
І знову рве душу слізна «Плине кача»… І знову траур, біль і ревний плач… Чортків уклінно німою жалобною тишею в понеділковий полудень зустрів тіла загиблих воїнів – БАЛИКА Андрія та СТРІЛЕЦЬКОГО Богдана.
На подвір’ї кафедрального собору Верх. Апп. Петра і Павла Преосвященний Владика Димитрій Григорак у супроводі священнослужителів різних конфесій відправив панахиду, чортків’яни віддали останню шану загиблим Героям.
Це так моторошно, це так морально убивчо, і не стримати гірких сліз: дві труни поруч… Як у бою з російськими окупантами, так і в останню путь – пліч-о-пліч два воїна-побратима… І лише траурні кортежі роз’їхалися різними дорогами: Андрія похоронили у Чорткові, Богдана – у селі Шульганівка.
Не знайти слів розради для дітей, у яких в одну мить вражі кулі обірвали життя татусів, для молодих дружин, укритих крилами вдів, для рідних і близьких загиблих…
