Мабуть, ще не було такого вeлелюдного похорону у наймолодшому населеному пункті Чортківського району – смт Заводське, як сьогодні, 21 жовтня, коли, як кажуть, і старий, і малий поспішали на другу годину пополудні віддати останню шану мешканцю селища – воїну-артилеристу Олексію Лосю, що помер від важких поранень в одному із Запорізьких госпіталів три дні тому.
Більше тижня боролися лікарі за життя Героя, котрий, маючи за плечима службу в АТО/ОСС, з перших днів добровільно вирушив на війну у складі 44-ї артилерійської бригади. Однак їхні зусилля виявились намарними. Учора «вантаж 200» прибув на малу батьківщину воїна, який навколішки зустрічали вдячні краяни спочатку у Чорткові, а потім у рідному селищі.
Чин похорону, який провадили близько десяти священників двох християнських конфесій, очолив владика Бучацький УГКЦ Димитрій Григорак. На подвір`ї біля багатоквартирного будинку по вулиці Парковій, 8, де мешкав Олексій з сім`єю, в часі прощання з тілом покійного годі було проштовхнутися.
Звідси похоронна процесія під звуки духового оркестру рушила головною вулицею селища до величного храму, що височить серед столітніх дубів.
Допоки служилося заупокійне Богослужіння, наші кореспонденти поспілкувалися із заводчанами, які добре знали Олексія.
– Дуже порядною людиною був Олексій, чудовий сім`янин і син, Андрій, у нього прекрасний, який теж служить у війську. Пам`ятаю його, ще коли він навчався у нашому училищі, опановуючи фах будівельника, славився в селищі хорошим майстром, – розповідає про покійного вчитель-пенсіонер Антоніна Миколаївна Колодніцька, яка мешкала із ним в одному будинку.
Жінка в часі похорону емоційно прочитала власного вірша, який вона написала будучи під глибоким враженням від загибелі під Черніговом навесні цього року свого племінника-солдата, котрий, до слова, був однолітком Олексія.
...З церковного подвір`я траурний кортеж вирушив до місця вічного спочинку Героя – на місцеве кладовище під прадавнім лісом, де могила Олексія Лося стала першою в новозакладеній Алеї Слави. Синьо-жовте знамено, яким була вкрита домовина, військовий комісар вручив синові загиблого воїна, який теж пішов стопами батька, ставши дло лав ЗСУ. Священну справу захисника Вітчизни, яку не довершив батько, продовжить його син...
