Останнім часом Чортківщина чи не щодня проводжає у дорогу вічності полеглих воїнів у визвольній війні від рашистського окупанта. Сьогодні, 26 жовтня, у глибокій скорботі було село Давидківці Колиндянської громади, де до місця вічного спочинку провели 39-річного воїна-кулеметника Дениса.
Хлопець добровільно зголосився піти на війну ще у березні місяці, кілька разів приходячи за повісткою. Колишній спецназівець строкової служби не міг сидіти осторонь, коли країна була в небезпеці. Зрештою, як і його молодший брат Андрій, що нині теж воює, – лише на декілька днів відпустили з передової на похорон. Двоє синів у матері і обидва стали на захист Вітчизни зі зброєю в руках...
«Денічка – це було «світло світу» у нашому взводі, – мовить командир відділення Дениса з позивним «Дядя Жора». – Він настільки був чистим душею, щирим, невибагливим... Для мене особисто це велика втрата. Якась сила так скерувала, що я з ним пройшов з перших днів війни із заходу на схід, мав за честь витягти його з поля бою і привезти тіло додому на нашій бойовій машині через всю Україну – свого найкращого друга, побратима...
Під Бахмутом група бійців з нашого батальйону, серед яких був Денис, виконувала бойове завдання. Був великий бій, хлопці стояли до кінця, їх накрило мінами... У цьому бою загинуло четверо наших хлопців, стільки ж отримало поранення.
Денис часто любив повторювати: «Ми мусимо йти тільки вперед!». Дуже розчаровувався, коли з якихось причин його не брали на завдання. Мовляв: «Жора», чому не я?!». Хороший був воїн...».
Поховали Дениса Солонського у променях вечірнього сонця з усіма військовими почестями: під звуки Державного Гімну України, почесний салют тощо. Уже два воїни з Давидківців поповнили ряди Небесного війська – у квітні місяці до нього першим приєднався Андрій Маслов...
Вічна слава і шана загиблим борцям за волю і незалежність України!
