Лише на минулому тижні, у понеділок, провели в останню путь воїна ЗСУ Сергія Мальованого, як сьогодні, 28 жовтня, хоронили 37-річного солдата – стрільця 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти в/ч А4599 сержанта Василя Капаця. А загалом у цьому патріотичному селі уже третій похорон військового: на початку вересня громада попрощалася з Андрієм Скуржанським. Тільки протягом вересня-жовтня Чортківщина, якщо лише взяти до уваги межі колишнього району, схоронила уже двадцять захисників України…
За вікном автівки спостерігається така ж картина, як і трохи більше тижня тому: крізь усі села, куди прямував траурний кортеж, дорога всіяна осінніми квітами. Так само від звиняцького повороту до обійстя загиблого воїна, а це добрих два кілометри.
Колишнього працівника поліції Василя Капаця війна застала у Польщі. Однак за два дні він вже був удома, щоб піти на війну. Воював у складі Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ». Нагороджений відзнакою «Хрест «Карпатської Січі». Загинув 22 жовтня біля населеного пункту Терни Донецької області, в офіційному повідомленні про смерть значиться: під час контактного стрілецького бою з російськими загарбниками. Проте розповідають, що Василь повернувся, щоб забрати двох побратимів, проте натрапив на міну, отримавши множинні осколкові поранення, несумісні з життям…
Повне подвір'я зібралося сільчан і прибулих на похорон жителів з сусідніх сіл громади. Тому й довгою виявилася церемонія прощання з тілом загиблого. З коханою дружиною Тетяною, з якою народили двох дітей, старенькою матір`ю, рідним братом, котрий нині далеко за кордоном, бабусею, батьками дружини, шваґром, що отримав поранення на фронті, рідними і близькими, колишніми колегами по роботі в поліції, односельцями… Зібраний на читання Євангеліє останній заробіток від імені батька місцевий парох передав двом неповнолітнім донькам Героя – 16-річній студентці Єлизаветі і семикласниці Маргариті.
Далі була дорога до столітнього храму, всіяна квітами, де хлопця охрестили Василем, де він дитиною прислуговував біля священника, вінчався і хрестив уже своїх дітей, а сьогодні за ним служили заупокійну Службу Божу.
Поховали мужнього воїна з усіма військовими почестями: під звуки Державного Гімну України з розгорнутим над домовиною синьо-жовтим прапором та почесний салют. Поховали поруч зі ще свіжою могилою Андрія Скуржанського на Алеї Героїв. Поховали під тужливу мелодію «Пливе кача», яка крає душу і серце від того, що гинуть кращі сини і доньки України. Щоб ми жили у вільній і незалежній країні. Вічна їм слава і пам'ять!
