1 січня – пам’ятна дата в календарі кожного свідомого українця. Цього дня 114 років тому (1909 р.) в родині греко-католицького священника народилася легендарна постать в українському національно-визвольному русі, ім’я якої досі, навіть через більш як шістдесят років після його смерті, наводить жах на наших ворогів – Провідник Організації Українських Націоналістів, Герой України Степан Бандера. По всій країні цього дня вшановують пам'ять головного ідеолога ОУН. Традиційно у перший день нового року збирається духовенство, представники влади і громадськість нашого міста біля пам’ятника Степану Бандері по вулиці, що носить його ім’я.
Не став винятком і сьогоднішній погожий майже весняний день, коли як ніколи багато зібралося люду побіля кам’яного погруддя. І це зрозуміло: ім’я Бандери за рік, що минув, в умовах визвольної війни від російського окупанта набрало ще більшої вагомості для консолідації українського суспільства. Настав той час, про який говорив Степан, коли один вигукне: «Слава Україні!», а йому у відповідь скажуть мільйони «Героям слава!».
Сьогодні цей клич гордо звучить не тільки на заході чи в центрі України, а й у Херсоні, Дніпрі, Миколаєві, Харкові, Запоріжжі, Чернігові, Бахмуті… Його ідеї актуальні і через багато десятиліть, тому недарма росія вбачає у постаті Бандери свого головного ідеологічного ворога, а її пропагандисти з екранів телеприймачів не втомлюються повторювати наратив про міфічних «бандерівців-нацистів», виправдовуючи свої нелюдські злочини проти українського народу.
Про це після відслуження поминальної панахиди наголошували у своїх промовах священнослужителі – пресвященний владика Бучацької єпархії УГКЦ Димитрій Григорак, митрофорний протоієрей ПЦУ Михаїл Левкович та міський голова Володимир Шматько. Бандера як прапор, як носій священної ідеї буде актуальним, доки триватиме боротьба за вільну незалежну Україну, за національну ідентичність, вічне змагання між добром і злом. Це чудово розуміє наш одвічний ворог, десятиліттями дисредитуючи ім’я Бандери. Більше того, для кремля постать Провідника ОУН, котрий загинув понад 60 років тому, стала майже буквальним виправданням так званої «спецоперації», покликаної «захистити» чи то Україну, чи росію, чи навіть увесь світ від підступних «бандерівців». Ну а для нас, українців, воно завжди було і є символом національного антиколоніального спротиву, набувши ще більшого значення з часу повномасштабного російського вторгнення.
Опісля військовослужбовці, представники влади, громадськості та юні пластуни поклали до підніжжя пам’ятника гірлянду слави та запалені лампадки. Завершився урочистий захід спільним виконанням патріотичних пісень «Батько наш – Бандера», «Зродились ми великої години» та «Ой у лузі червона калина».
