«Горів усім, що робив» – так говорять про загиблого Героя рідні, друзі, побратими.
Восьмого лютого Чортківський край, Білобожницька громада попрощалися із загиблим Героєм, уродженцем села Білий Потік, одним із найяскравіших представників націоналістичного руху Тернопільщини – Капустинським Василем.
Чин похорону в супроводі священнослужителів різних конфесій провів архієпископ Тернопільський і Кременецький преосвященний Нестор.
Осиротіла Білопотоцька громада, важкою тугою непоправної втрати сповила німота всю округу вітцівщини Героя Василя… І не віднайти слів розради для рідних воїна-захисника, бо назавжди втратили вони люблячого сина і брата, залюбленого в життя, надійну опору та підтримку… Цьогоріч першого січня Василь зустрів своє 25-річчя на бойових позиціях передової лінії фронту, тепер назавжди йому – 25…
Якою ж нестерпною є звістка – загинув, болісною і невідворотною – схоронили…
Потрійний автоматний залп – на честь і славу Героя…
Тужливо й осиротіло ліг на труну маруновий берет – особлива відзнака військовика. Адже Капустинський Василь воював у складі 95-ї героїчної десантно-штурмової бригади.
І… прощальна пісня «МНКівців» і «пластунів».
Тепер залишаються лише спогади про цю світлу серцем і душею, помислами і мріями, надіями і вірою людину, вірного сина Батьківщини й українського народу.
Спомини, спомини, спомини…
Жорстока війна забирає розумних, молодих та хоробрих українців. Попереду їх чекало щасливе майбутнє, але ворог знищив ці плани. Згадуючи Василя-Якова, усі його друзі, знайомі кажуть, що він був дійсно винятковою людиною.
Членство Молодіжного Націонастилістичного Конгресу:
«Загинув наш друг, дійсний член МНК і член ОУН – друг «Мармус», Капустинський Василь-Яків. Громадський діяч, ексголова Тернопільського осередку МНК, організатор вишкільного табору «Лисоня», один із організаторів теренової гри «Гурби-Антонівці» та багатьох інших заходів. Друг Яків був ідейним «МНКівцем», з якого багато хто брав приклад. Він щиро вірив у велике майбутнє Української Держави. Василь працював задля цього майбутнього та збереження України. Він навчав цього інших… Василь Капустинський був випускником Західноукраїнського національного університету, вчився на кафедрі інформаційної та соціокультурної діяльності»...
Професор ЗУНУ, учасник бойових дій Микола Лазарович:
«Васильку, як же ж так? У Тебе було стільки планів на життя. Ми з тобою так багато сценаріїв майбутнього розвитку України проаналізували. Прощай, побратиме. Без Тебе Україна збідніла»…
Василь Капустинський був ініціатором та куратором низки соціальних проєктів, один із них – «Розумний город». Він знімався у фільмі «Марія», циклі просвітницьких передач «Знання під час війни»...
Тернополянин Іван Ковалик:
«Друг Яків з молодих років долучився до громадського життя через активну діяльність в Молодіжному Націоналістичному Конгресі. Активний учасник Революції Гідності в структурі Самооборони Майдану, один із творців Самооборони Майдану Тернопільщини. Твердий у своїх переконаннях, завжди вірний ідеї, невтомний у роботі, усміхнений – таким ти завжди буде у нашій пам’яті… Пам'ятаймо, яку ціну заплачено за нашу свободу. Дякуємо за науку Друже! До зустрічі на Вічній Ватрі».
Олена Конопліцька:
«Наш Василь-Яків. Скільки яскравих спогадів. Він усе встигав. Староста групи, актор у виставах, ведучий на днях спеціальності, організатор різноманітних заходів. Патріот своєї держави. Своїм яскравим життям показував, як треба любити Україну, розвивати її. Вів за собою юне покоління. Горів усім,що робив. Вічна та світла пам'ять Тобі, наш Герою».
Ростислав Небельський:
«При першому ж спілкуванні відчував, що маю справу з винятковою людиною, зразковість в усьому: розумі, освіченості, патріотизмі, світлості душі. Він уособлював майбутнє іншої України. Щасливі, хто знав Василя, і я серед них».
Тетяна Жовковська:
«Збідніла Тернопільщина на ще одного чудового, красивого як зовнішністю, так і молодою палкою душею воїна,патріота. Страшно писати «був»… А був! Моїм студентом, завжди правдивим, студдеканом коледжу, активним у громадському житті. Переглядаю фото… Біль»…
Анна Монастирська:
«Нестерпний біль розриває душу від звістки, що сколихнула нас – ти Васильку вже не з нами. Наш Василь Капустинський – найкращий студент, відданий друг, порядна, високоморальна людина, гордість усіх, хто мав честь тебе знати! Твій патріотичний дух відчували оточуючі та бачили справи в цьому напрямку, до яких ти прикладався! Гідний син своїх батьків і Батьківщини! Поклав своє життя за нашу свободу! Ти назавжди залишишся в наших серцях, Герою!»…
Ольга Барна:
«Боже... Я в розпачі... Така золота дитина... Такий розумний, світлий, ініціативний, добрий, щирий юнак, один із найкращих моїх студентів коледжу. Мав багато планів та задумів. Був цвітом та надією України. Тепер – наш Герой, наша пам’ять і біль, наш захисник у Небесному воїнстві... Навіки – 25... Щире співчуття рідним та близьким та вдячність за виховання!»…
Ще один Герой ступив в ряди чоти Небесної… Вічна пам'ять і честь тобі, незламний воїне!
