Сама не перестаю захоплено дивуватися і хочу засіяти подібний сумнів у ваше сприйняття: невже все це – з мила? Квіти, фрукти, іграшки, навіть продукти? На диво тонко й делікатно, сказати б – віртуозно. Роботи майстрині миловаріння з Білобожниці Галини Ісаханової можна без перебільшення наректи мистецькими витворами.
Аж дивує: жодних попередньо здобутих художніх знань чи прив’язаності до цього фаху. Бо ж авторка творінь – медик за освітою. Та життєві обставини склались так, що тимчасово не працює. Спочатку знайшла собі хобі, а потім це вже стало наче роботою. Тож займається миловарінням чотири роки.
Фото: зі Facebook-сторінки Галини Ісаханової
Процес такий: є заготовки мила – в брикетах. Поки що без кольору, без аромату. Є відповідні формочки. Відтак вмикається фантазія, щоб народити її витвір. Пані Галина охоче розповідає, що каталог своїх робіт створювала на основі перших замовлень. З часом він дедалі ширшав, а роботи вдосконалювалися. Чи десь навчалася майстерності миловара? «Та ні! – заперечує. – Інтернет і YouTube – таке моє навчання було. Просто подивилася, як це роблять інші, і спробувала сама», – пояснює.
Як і в кожній популярній справі, звісно ж, не обходиться без конкуренції. Миловарка з Білобожниці «бере» тим, що пропонує охочим до цих витворів асортимент у різному ціновому діапазоні – в залежності від їхньої фінансової спромоги. Тому, каже, має замовлення й на Заліщанщині, де таке ремесло доволі розвинуте. Проте перевагу все ж віддають їй.
Фото: зі Facebook-сторінки Галини Ісаханової
Зізнається: коли розпочалась активна фаза війни з повномасштабним вторгненням рф на терени України, думала, що з миловарінням буде закінчувати – не до того, мовляв. Та поступово робота ще й пожвавішала, замовлень дедалі додається. «Тому що життя продовжується і кожен хоче якось себе відволікти та порадувати інших», – аналізує. Її роботам наразі тішаться у Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Польщі, Чехії – здебільшого представники тамтешньої української діаспори. Залюбки замовляють для подарунків рідним, близьким людям. Бо там, каже, не розвинута ця галузь. І ще – в різних куточках України: зокрема в Одесі, Харкові, Тернополі, Чернівцях.
Пані Галині в роботі іноді допомагає тітка – мамина сестра. І ще майстриня вважає опановану нею справу метою життя. Зітхає, що досі брала участь лише в одному благодійному марафоні на підтримку ЗСУ «Рухаємося до Перемоги», торік влаштованому ГО «Країна нашої мрії». Сподіваємось, всі творчі оцінки та визнання в неї попереду.
