Стимулом до ось такого заголовка послужило фото обкладинки на Facebook-сторінці Мар'яни Онищук – вдови загиблого за Україну Героя Петра Онищука. Там чітко виписане Шевченкове: «Врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати…». Після чуттєвої розмови з молодою матір'ю двох зовсім маленьких синочків і народилась перефразівка пророчих Кобзаревих слів.
Старшому, Славчику, цього року виповниться три роки. А Дмитрик, якому лише десять місяців, майже розминувся з татком у часі. Адже Воїн загинув на одинадцятому дні життя молодшого зі своїх соколят. Трапилось те минулого літа – 9-го липня в районі населеного пункту Часів Яр, що на Донеччині. Тіло загиблого Героя на материзну привезли ще за два тижні: спершу з ним прощалися земляки в с. Ромашівка, звідки Петро Онищук був родом, а відтак – односельці в с. Угринь, де він мешкав зі своєю сім'єю. Там і поховали. І молода вдова з синочками вже щільно-щільно стоптали стежку до рідної могили, навідуючи свою кровинку практично кожен день.
– До чоловіка подзвонили з військкомату в перший же день повномасштабної війни, – розповідає пані Мар'яна. – Він був дуже відповідальним і чесним, тож відразу сказав нам, своїм рідним: «Я не можу не піти. Бо то – надзвичайно велика відповідальність перед державою». І відразу пішов захищати Україну, хоча мав проблеми із зором внаслідок отриманої раніше травми.
Дружина перебувала тоді на п'ятому місяці вагітності. А потім через його загибель у неї, годуючої матері, зникало грудне молоко, що не могло не відображатися на здоров'ї зовсім крихітного синочка. Але знала, розуміла як матір, як медик за фахом, що мусить вистояти. «Потроху минулося, дитинка росте», – мовить задумливо.
Згідно з Указом Президента України від 9 січня ц. р. Героя Петра Онищука посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Йому назавжди залишилося 28 років.
– Робитиму все, щоб у моїх дітей було майбутнє, – щиро, без всілякого пафосу чи ейфорії каже мати у переддень Дня всіх матерів. – Таке, як хотів їм дати він – хороший чоловік, люблячий тато. Не знаю, як в мене це вийде, бо він міг би дати дуже багато. Людина світла, належав до тих людей, що від Бога. Тому дуже важко перенести таку втрату. І ще хочу, щоб все це – вдовині сльози, сирітство дітей чи матерів – були не марні. Щоб чим скоріше закінчилась війна нашою перемогою, щоб Україна нарешті стала вільною і щасливою.
