На теренах Чортківського району господарства, які культивують тваринництво, надто ті, що утримують високопродуктивне молочне стадо корів, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Одним із них є приватне агропромислове підприємство «Дзвін», де не тільки навіть у найважчі для аграрного сектора часи зуміли зберегти цю, на думку багатьох спеціалістів, збиткову галузь, а й розвинути її до європейського рівня, про що ми переконалися, бесідуючи з керівником підприємства Василем ГРАДОВИМ.
– Досі місткість усіх силосних ям у ПАП «Дзвін» була розрахована на 6 тис. тонн зеленої маси, а невдовзі, після реконструкції, тільки одна вміщатиме 8 тис. т кормів. Всього таких буде чотири, – повідав нам Василь Степанович, показуючи, як іде закладка сінажу жита на території центрального відділку господарства у Звинячі. – Траншеї будуть повністю забетоновані. Перша з них, в яку закладатимемо кукурудзу на силос, буде здана в експлуатацію вже у вересні ц. р. Цього буде достатньо у розрахунку на 2 тис. голів ВРХ.
Сьогодні ми завершуємо закладку сінажу жита німецької селекції KWS, – продовжує директор. – Що таке сінаж? Це скошена зелена маса, прив’ялена до 65-70 відсотків вологості. Сінаж, як об’ємний корм, дуже потрібен для збалансування раціону годівлі худоби, надто – дійних корів. Як і силос та сіно, які теж сезонно заготовляємо. Додам, що зразу, на полі зібраного врожаю, дискуємо і засіваємо кукурудзу на силос. Тобто одну площу використовуємо двічі за сезон.
Директор нас повіз у поле, аби наочно показати весь процес заготівлі сінажу, заодно й посіву кукурудзи. Ліворуч за вікном директорської автівки дозріває травка. Як і люцерна, за тиждень-другий вона піде у другу чергу заготівлі сінажу. А ось під високовольтними лініями і скошені валки зеленого жита, поруч із якими на обідній перепочинок зупинився чималий веселий гурт механізаторів ПАП «Дзвін».
З розповідей директора дізналися, що заготівля сінажу – це досить складний технологічний процес. Спочатку його скошують трактором. Після цього пускають так звану ворушилку, що розкидає зелену масу, аби вона рівномірно підсохла до рекомендованої вологості. За нею – валкоутворювач, і аж потім комбайн «Ягуар» підбирає валки, які, разом з внесеними рівномірно бактеріями, подрібнені відповідно, потрапляють на причіп. Ця технологія давня, однак, щоб її втілити в життя, потрібно мати відповідні механізми.
Головний агроном Іван Дрипка (в центрі) з командою механізаторів на заготівлі сінажу
На іншому полі «Під лісом», неподалік Вербівців, уже завершувався посів кукурудзи на силос. Тут ще недавно росло жито, яке перед цим ми бачили утрамбованим у силосній траншеї.
– Перед вами – реалізація інженерного задуму спеціалістів ПАП «Дзвін», – звертає нашу увагу директор на трактор, обвішаний по периметру місткими бочками. – Це ініціатива Василя Градового-молодшого – модернізувати техніку під подвійне внесення, а саме – рідких добрив при посіві кукурудзи. Тобто одні поживні речовини потрапляють при насінині, а інші вносяться в рядки. Другий рік так сіємо…
Механізатор Павло Король і відповідальний за посів кукурудзи Степан Шкрибайло
Розробити ґрунт після жита і одразу посіяти знову – нелегко дається, – пояснює Василь Степанович. – Дякувати Богу, в оптимальні строки вдалося заготовити сінаж. Цьогорічна весна надзвичайно пізня, дощі йдуть, але очікуваного тепла, як такого, ще не було. Проте нашим хлопцям на фронті не легше. Задля них, задля нашої Перемоги і працюємо! – підсумовує досвідчений керівник.
