Остання неділя травня виявилася вкотре жалобною для Чортківської громади. Сьогоднішнього погожого дня мешканці міста проводжали в дорогу вічності командира гармати артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади імені Данила Апостола Гуменюка Олега.
50-річного чортків`янина добре знали у місті. Славився хорошим майстром, був ревним християнином, активним учасником релігійної спільноти «Братство святого Йосифа» при церкві Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Його руками чимало зроблено побіля храму. Як в часі похорону мовив його настоятель о. Григорій Канак, Олег був одним з небагатьох, хто не раз звертався з проханням, що він може особисто зробити для Церкви. І як тільки-но російський агресор вторгся на нашу землю, чоловік прийшов до отця просити благословення, адже вирішив добровільно піти на фронт. Це було 26 лютого 2022 р.
Хорошим командиром він став і у війську. Побратими, що прибули на похорон, розповідають, що наш краянин ціною власного життя врятував своїх підлеглих. Віддавши наказ відійти у безпечне місце, сам залишився на позиції, де потрапив під шквальний артилерійський вогонь. Чотири доби лікарі боролися за його життя в одній із лікарень Запоріжжя. 24 травня серце Олега перестало битись ...
Багато люду зійшлося на похорон мужнього воїна, що розпочався пообідньої пори у церкві Святих Новомучеників та Блаженних українського народу. Провести з належними почестями побратима прибув військовий оркестр 44-ї артбригади з Тернополя.
Після невеличкої відправи члени братства святого Йосифа домовину з тілом Героя пронесли до храму Непорочного Зачаття Діви Марії, де відбулося прощання з Олегом та заупокійне Богослужіння.
Дорогою до кладовища траурний кортеж заїхав на обійстя Гуменюків по вулиці Заводській, аби покійний міг попрощатися з рідною домівкою та сусідами. Старенькі люди розповідають, що тут буквально все зроблене його дбайливими руками. Надзвичайно роботящий був. Нікому не відмовив у допомозі: чи щось поремонтувати, чи обробити город власним мотоблоком. До війни весь час скитався у закордонних мандрах, аби прогодувати сім`ю…
Свіжа могила Гуменюка Олега стала останньою в ряду новітніх Героїв, похованих на Алеї Героїв міського кладовища по вулиці Ягільницькій. Їх уже тут покоїться вісімнадцятеро… Вдумайтеся в цю цифру! А війна ще не закінчилася. «Своєю смертю Олег та інші загиблі Герої наближають нашу Перемогу, яка обов’язково прийде! Лиш би ми були її варті…», – звернувся до присутніх в часі прощального слова генеральний вікарій Бучацької єпархії УГКЦ о. Володимир Заболотний, котрий провадив чин похорону.
