Удруге за п’ять місяців невеличке мальовниче село Білий Потік Білобожницької громади, що на Чортківщині, зустрічає навколішки свого загиблого односельця: на початку лютого додому повернувся «на щиті» десантник-штурмовик Капустинський Василь-Яків, а минулого понеділка, 10 липня, – його однокласник і сусід, сапер інженерно-саперного взводу в/ч 2777 солдат Довбенько Олександр. Їм обидвом рашистський окупант відміряв надто короткий вік – всього 25 літ…
Кожна історія загиблих Героїв, котрій поклали своє молоде життя на вівтар свободи України, трагічна по своєму. Тож і переповідаючи короткі штрихи з біографії Олександра, не можливо стримати сліз…
Фото: Білобожницька громада
Ще будучи восьмирічним хлопчиком, раптово втратив батька. Колишній воїн-«афганець» Борис Довбенько пройшов пекло жорстокої війни в далекому Афганістані, однак його наздогнала смерть на власному подвір’ї від рук затьмареного алкоголем молодика…
Коли Сашко і два його старші брати подорослішали, матір подалася на заробітки до сусідньої Польщі. Вчителі та односельці розповідають, що хлопець ріс тихим і спокійним, не мав шкідливих звичок, грав у футбол за місцеву команду на першість району. Закінчивши навчання у профтехучилищі, працював барменом в одному з кафе у Чорткові, де винаймав квартиру. Останнім місцем праці перед службою у війську була міська рада, де він трудився майстром з ремонту.
На початку квітня за мобілізацією був призваний до лав ЗСУ. Два місяці проходив підготовку у навчальному військовому центрі. Наприкінці квітня, коли в Сашка був ювілей, до нього поїхала наречена Олена і молоді люди розписалися. На жаль, навіть не встигли натішитися сімейному щастю, народити дітей…
Навіть місяця не довелося повоювати на фронті саперу Олександру Довбеньку. 4 липня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Приютне Запорізької області хлопець загинув внаслідок осколкового поранення. Понад добу тіло полеглого воїна не могли забрати з поля бою – йшов сильний обстріл…
Минулого понеділка, 10 липня, близько 13-ї години «вантаж 200» з тілом Героя під’їхав до катедрального собору Верховних Апостолів Петра і Павла, де за усталеною традицією приходять зустріти загиблих Героїв-краян небайдужі чортків’яни.
Після відправлення молебню траурний кортеж відбув до Білого Потока, де його дорогою стрічали мешканці сіл Білобожницької громади, рясно вистеливши останню путь воїна живими квітами.
Того ж дня на подвір’ї батьківського обійстя розпочався чин похорону, який продовжився у місцевому древньому храмі Покрови Пресвятої Богородиці.
Поховали молодого захисника Вітчизни у Ридодубах, на місцевому кладовищі, де покоїться прах його батька, поруч з могилою воїна УПА Йосипа Фабінського, що поліг в бою від рук енкаведистів. Понад сім десятиліть віддаляють між собою трагічні події сторінок нашої історії багаторічної боротьби за свободу і незалежність України, а ворог той самий…
