Останнім часом складається так, що похорони загиблих Героїв з Чорткова припадають на вихідний день. Так, за останніх два місяці саме у неділю чортків`яни проводжали в останню путь загиблих у російсько-українській війні воїнів Гуменюка Олега і Бублика Ігоря, а сьогодні – Хвалу Олександра, якому за декілька днів мав би виповнитися 41 рік. Чин похорону відбувався у храмі Рівноапостольного князя Володимира Великого (ПЦУ).
Попри вихідний, сотні містян прийшло попрощатися із загиблим захисником України – родичі, друзі, знайомі, колеги по роботі та ін.
«Близько десяти років пропрацював він у нас бригадиром колійовців. Був дуже позитивною людиною. відповідальним працівником. Добре знався на будівництві, тож завжди знаходилася для нього у нас робота», – повідали нашим кореспондентам його колишні співробітники-залізничники зі станції «Біла-Чортківська», що прийшли на похорон. Потім, розповідають, Олександр придбав будинок у Білій, хотів поїхати на заробітки за кордон, аби облаштувати житло, але почалася війна, яка не одному зламала плани…
За беретами барви морської хвилі, яких у нашому місті не зустрінеш, здогадалися, що це, мабуть, прибули на похорон побратими-морпіхи. Так воно і є: хлопці з 36-ї окремої бригади морської піхоти, що дислокується у Миколаєві. Приїхало їх четверо. На війні, кажуть, вже – півтора року. Відпустили на декілька днів провести в останню путь побратима, з яким воювали пліч-о-пліч. Охоче погодилися розповісти про Олександра.
«Гарною він був людиною і боєць хороший, – розповідають бувалі вояки. – До нас він прибув минулої зими, одразу влився в колектив. Добре себе проявив на Донбасі, при обороні Авдіївки. Потім нас перекинули на Запоріжжя. Загинув 12 червня під час штурму ворожих позицій. У тому бою ми втратили п`ятеро наших. Сашу і «Джусіка» – Женю Джуса з Кропивницького накрило гранатою. Ще один наш побратим загинув при виході з оточення. Важкопоранені «DVD» і «Літун» померли під час евакуації з поля бою. Довший час тіла наших хлопців не мали можливості забрати, не могли відбити тієї території у ворога. Лише нещодавно це вдалося. Женю поховали минулого вівторка, сьогодні ховаємо Сашка… Знаємо, що комбат представив їх до державної нагороди»…
Обидва сини загиблого Олександра – 18-річний Сергій і шестикласник Сашко-молодший можуть по праву гордитися своїм батьком – Героєм, що віддав своє молоде життя за Батьківщину. Старший Сергій, ставши перед батьковою домовиною навколішки, коли труну опускали у яму, не підводився, допоки не виросла ще одна свіжа могила на Алеї Героїв по вулиці Ягільницькій міського кладовища. Могила найріднішої для нього людини, до якої упродовж всього життя хлопець не забуватиме дорогу, аби низько вклонитися батькові за все. Допоки ще рашистський окупант топтатиме своїми брудними чобітьми нашу землю і нищитиме цвіт української нації?!
