Просфора – богослужбовий літургійний хліб. Слово «просфора» в перекладі з грецького означає «приношення». Цей хлібець, що випікається з квасного тіста на святій воді без всяких добавок (крім дріжджів), складається з двох частин і символізує єдність божественної і людської сутності Ісуса Христа. Таке означення подає і довідкова, і література релігійного змісту. Дістатися більше інформації дає змогу бесіда з отцем Ігорем ЛЕСЮКОМ – парохом сіл Улашківці й Заболотівка, настоятелем тамтешніх храмів Собору Пресвятої Богородиці та Пресвятої Тройці Улашківського деканату Бучацької єпархії УГКЦ.
Фото: зі сторінки Ігоря Лесюка у Facebook
– Отче, розкажіть, як споживати просфору під час Святої Вечері?
– Після того, як сходить перша зірка на небі, за столом збирається родина. На початку входить господар з дідухом (дідом), віншує, ставить діда біля трьох калачів, запалює свічку, всі вклякають і моляться. Господар пропонує намірення молитов – за мир, за захисників наших… По молитві згадуємо тих, хто з якихось причин не зміг прибути, друзів, померлих, які відійшли з родини. А тоді дідусь або батько – найстарший у родині – підходить до кожного з посвяченою в церкві просфорою. Вона поділена на частинки за кількістю осіб і розложена на тарелі з медом. Дідусь складає усім побажання та подає кожному шматочок просфори, вмоченої в мед. Подаючи просфору, обмінюються поцілунком.
Фото: з відкритих джерел
– А що символізує цей хліб?
– Для того, щоб осягнути це поняття, треба віддалитися від реалій сьогодення та зрозуміти первинну суть просфори як жертви, яку приносять до церкви, а не виносять з неї. Власне так вчиняли давні християни. Просфорою в давнину називали приношення християн, частина якого служила для Літургії, а залишки – для агапе, звичаю давньої Церкви, згідно з яким всі члени місцевої спільноти (вільні і раби) збиралися разом на спільну трапезу, під час якої завжди здійснювалася Євхаристія. Агапе, таким чином, відтворювала Тайну Вечерю.
– Можна сказати, що спільна просфора ще відтоді, з давніх часів, символізує соціальну рівність вірних?
– Так і є. Соціальну рівність та їх єднання в Христі. Більш заможні турбувалися про харчі для бідних, проте й бідні вносили свою лепту або працю в спільну казну. На «вечері любові» (ще одне означення агапе) всі обмінювалися поцілунком миру, тут читалися послання від інших Церков і складалися відповіді на них. Коли у V столітті агапе відділили від Літургії, просфорою почали називати тільки хліб, який використовували для здійснення Євхаристії.
– І напередодні Різдва Христового, на Святвечір, ми також ділимося однією просфорою з усіма, хто зібрався за столом, – родиною, гостями – на знак єдності в Христі?
– Беззаперечно, що лише так – щоби не втратити родинного зв’язку та через молитву й різдвяні традиції повніше пережити містерію народження Ісуса Христа, Сина Божого, нашого Спасителя. Цього року я сам вперше проваджуватиму це у своїй родині. У неділю напередодні Різдва Христового, на Святвечір, зможете придбати освячену в церкві просфору і описаний звичай впровадити у своїх родинах.
