24 лютого – у день, коли рівно два роки тому розпочалося широкомасштабне вторгнення окупаційних російських військ на територію суверенної України, при вході до Білобожницької ЗОШ І – ІІІ ступенів, де багато років вчителював Олег Барна – український громадсько-політичний діяч, правозахисник, педагог, військовослужбовець, старший сержант ЗСУ, учасник російсько-української війни, народний депутат України 8-го скликання, кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), відкрили пам’ятну дошку загиблому 17 квітня 2023 р. в бою під Вугледаром Герою-односельцю, встановлену за ініціативи та кошт його родини.
Аби віддати шану відомій особистості, прибуло багато людей – сивочолі старенькі батьки Олега Степановича, рідні, друзі, знайомі, побратими, депутати обласної і районної рад, військовослужбовці, мешканці з сіл Білобожницької громади, колишнього виборчого округу та різних куточків України.
Право відкрити жовто-блакитне атласне полотнище над гранітною плитою надали синам Героя – Василю і Андрію.
Священнослужителі трьох християнських конфесій освятили пам’ятну дошку і відслужили поминальний молебень за загиблого Олега Барну та усіх, хто віддав життя за Україну.
В часі глибоко патріотичного заходу було мовлено багато теплих слів на адресу загиблого воїна. Присутні пом’янули пам’ять полеглих за Україну хвилиною мовчання.
Зокрема протосинкел Бучацької єпархії УГКЦ о. Володимир Заболотний зазначив, що ми прийшли сьогодні подякувати Олегу Степановичу за те, що він таким був: неординарним, неповторним. «Чому для того, щоб пізнати сутність людини, потрібно, щоб вона відійшла від нас? Що ми тільки тоді здатні переосмислили втрату? Олег Барна кричав усім своїм єством, якщо щось було не так, і хотів зробити як краще. Інша справа, що ми його не чули. Він кожен день крок за кроком наближався до Бога і гідно склав свій іспит перед Всевишнім», – мовив священнослужитель.
«Олег Барна мав «стержень», був людиною сильною і мужньою, патологічно любив Україну, – зазначив депутат обласної ради, аграрій і меценат Василь Градовий. – Він дивився далеко вперед, і ще тоді, коли про ймовірність війни ніхто навіть не думав, звернувся з проханням у допомозі обладнати клас військової підготовки. Мовляв, треба навчати дітей і готуватися самим до захисту Вітчизни, бо Україну росія просто так не відпустить.
Будучи народним депутатом, чимало зробив для відродження українського війська, зокрема відновлення військової частини у Чорткові. Олег Степанович був, є і залишиться великим українцем-патріотом, і ми маємо бути гідні його пам’яті».
«Такі люди народжуються вкрай рідко. Олег Барна мав дар об’єднувати людей і завжди був з простим народом. Він знав, чий він син і якого роду. З повагою відносився до своїх батьків, навчав дітей з пошаною ставитися і любити свою країну. Олег Степанович – велика втрата для України. Уже не буде такого, як він, але ми точно знаємо, що маємо продовжити його справу», – мовила депутатка обласної ради Ірина Шумада.
Надто емоційним був виступ директорки школи Лідії Лесик: «З Білобожницькою ЗОШ Олег Степанович пов’язав свою долю з 1994 року, де він працював вчителем фізики, інформатики, астрономії, захисту України, керівником гуртків «Юні рятувальники», «Сокіл-Джура» до обрання селищним головою у рідній Нагірянці. Здобув звання «старший вчитель», користувався повагою, авторитетом і шаною серед учнів, їхніх батьків, колег-педагогів. Проте, навіть уже ставши народним обранцем, ніколи не забував про школу, знаходячи час завітати до неї і поспілкуватися з вчителями та учнями. Будучи далекоглядним, він добре розумів, що саме тут формується майбутнє держави. Тож сьогодні ми низько схиляємо голови перед подвигом життя цієї Людини з великої літери, котра всім своїм єством, силою розуму, серця і духу любила та захищала Україну понад усе».
Дружина загиблого Героя Олега Барни – Ольга Барна висловила вдячність усім, хто прийшов вшанувати світлу пам’ять її чоловіка. Зокрема і двом присутнім побратимам, котрі до останнього дня були разом з ним в окопах – білобожничанину Олегу Ставничому і Сергію Нердишеву з Буданова, та рідним полеглого разом з ним в бою Гурмаса Богдана із Заліщанщини.
«Олег щедро засівав упродовж свого земного шляху життєву ниву зернами добра. Засівав правдою, за яку боровся і закликав до боротьби на всіх революціях і майданах. Війна не дала йому зібрати врожай, тож ми маємо це зробити самі, – мовила Ольга Барна. – Він загинув, щоб ми жили і збудували країну його мрії, його життєвої ниви, яка має заколоситися щедрим врожаєм під вільним синім українським небом».
Епітафією на меморіальній дошці Олегу Барні стали такі слова: «Будьмо гідні пам’яті Героїв!». Тож нехай ця гідність буде завжди з нами...
