Про творіння вмілих рук нашої землячки-рукодільниці зі смт Заводське Валентини Судан, що наразі мешкає у французькій Бургундії, наш сайт розповідав рівно рік назад. Бо й привід був хоч куди: мисткиня власноруч виготовила тоді макет Герба України з символікою дружньої нам Франції, що й був переданий спікеру українського парламенту.
Задум розповісти про колекцію мальовничих наперстків п. Валентини зродився тоді ж – просто певний час виношувався. А нещодавно жінка сама нагадала про це власним постом на Facebook-сторінці. «А тепер в моїй колекції є унікальна збірка наперстків зі всіх обласних центрів України разом з Кримом. Хто думав, що почнеться така жахлива війна», – прокоментувала вона спогад річної давності.
– Це тепер вже немов раритет, – з неприхованим сумом в голосі мовить п. Валентина в часі нашого спілкування у Viber-мережі. До слова, зв'язок дуже хороший, наче перебуваємо на відстані витягнутої руки, а не за стільки кілометрів одна від одної. – Адже на наперстках багатьох міст були зафіксовані пам’ятні місця, що їх натепер рашистські окупанти стерли з лиця землі. То Харків, Херсон, Запоріжжя, Одеса…
Коли почала збирати колекцію наперстків, точно вже не пригадає. Каже: «Колись давно». То був наперсток з написом «Україна».
Його рукодільниці подарувала якась вдячна клієнтка – з побажанням від щирого серця. Дотепер жінка вважає той наперсток найголовнішим у колекції. А потім, знаючи її захоплення, все нові й нові зразки долучали рідні, друзі, просто добрі знайомі. Ще тоді, на початках, пані Валентині «підфартило» надибати повний набір, виготовлений, до речі, дуже малим накладом, через що й мало поширений. Він осів у її сховку. З часом складалася ситуація, що наперстків з символікою окремих міст мала вже по кілька штук, тож і охоче обмінювалась з людьми зі схожим захопленням в Інтернет-групах, і залюбки роздарювала комусь. Вже й перебуваючи у Франції – як сувеніри зі суто українською пропискою.
Між іншим, перебування на чужині (Франція стала для жінки відкриттям в сенсі чужого світу, бо ніде, каже, до того з України не мандрувала – на відміну від її художніх робіт) значно розширює її колекцію наперстків. Упродовж неповних двох років назбиралося десь до 40 нових зразків. Чимало, звісно, французьких, а ще з інших країн: Канади, Туреччини, Іспанії. Донька Катерина привезла наперстки з Єрусалима та Вифлеєму, а ще кілька зразків, придбаних під час гаражних розпродажів у французькому містечку Безьє – побратимі Чорткова, де наразі перебуває. Сестра Оксана – з Лондона, де співає в українському хорі при Королівській опері. А ще одна сестра мисткині, п. Людмила, тепер також живе в Бургундії, виготовляє в’язане (!) взуття і разом з пані Валентиною готується до близької в часі виставки творчих робіт в їхньому містечку департаменту Невер.
– Я готую добірку картин, виконаних в техніці печворка (клаптикове рукоділля – Авт.), – додає моя співрозмовниця. – А ще сумки, подушки та інше, – конкретизує. І її творчому діапазону можна по-доброму позаздрити.
Наразі ж наперстків, які, погодьмося, слугують ще й наскільки помітним символом творчого захоплення майстрині, налічується в її колекції до сотні штук. А може, й більше – точного ліку п. Судан їм не веде. Та й чи потрібно, коли цифра ця рухлива? Щось додається, щось віднімається – як і зазвичай у творчих колах. Кілька, каже, купила якось в Парижі, ще якісь – в Барселоні. Тамтешня подруга-француженка, її посестра по творчості, недавно подарувала ґудзики у виді наперстка. Бо ж прив’язка до цього специфічного хобі – вона, вочевидь, надовго.
