Траурна пелена не спадає з Чортківщини, і не висихають сльози у краян… 15 березня провели в останню путь, у засвіти, військовослужбовця ЗСУ Бабія Валерія(44-річного мешканця села Шульганівка Нагірянської громади), а 16 березня Чортків навколішки зустрів загиблого воїна, жителя села Великі Чорнокінці Колиндянської громади, Клопотюка Ярослава (1984 року народження).
І знову – «на щиті»… І знову – «Плине кача» рве душу, мотлошить болем серце… Кількатисячні ряди Небесного Воїнства поповнив ще один воїн-герой Ярослав.
Біля собору верховних апостолів Петра і Павла священнослужителі відправили поминальну панахиду.
Не встиг Ярослав звити своє сімейне гніздечко. У 2013 році був на заробітках за кордоном (у Голландії), в січні 2015 року повернувся на батьківщину, аби стати в стрій – захищати рідну землю від нахабного ворога (сепаратистів, «зелених чоловічків»). Добровольцем пішов на фронт, тримав оборону в Слов’янську. Згодом Ярослава демобілізували. Та не зміг хлопець, як-то кажуть, всидіти вдома. В часі повномасштабного вторгнення росії в Україну знову обов’язок покликав воїна взяти в руки зброю і боротися з нечистю – загарбниками-московитами. У бойовому строю був із грудня 2023 року. Свій останній бій за волю і незалежність України, за наше з вами майбутнє і право жити під мирним небом України, на своїй рідній, Богом даній землі, мужній Воїн Клопотюк Ярослав зустрів 12 березня 2024 року в районі населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області в результаті скиду невідомого вибухового пристрою з БПЛА, отримав поранення несумісні з життям.
У загиблого воїна залишились батько і мати, рідна сестра, племінники, двоюрідний брат, який був Ярославу як рідний – опорою, підтримкою та вірним другом.
Траурний кортеж із тілом загиблого воїна до його рідної вітцівщини, де живим коридором, схилившись уклінно додолу, зустрічали свого захисника сільчани.
16 березня в рідному домі загиблого воїна – по вулиці Вигін села Великі Чорнокінці – о 18-й годині відбудеться панахида. Чин похорону розпочнеться о 14-й годині 17 березня.
Пам’ятаймо, якою ціною здобувається Перемога! Слава Герою і вічна пам’ять!
Пам’яті учня Клопотюка Ярослава, який став Героєм, присвячується:
Неначе спалах зірки на світанні
Своїм життям ти землю освітив!
Ти бій прийняв страшний – останній
І Ангелом вознісся в засвіти!
Сім’ї не сотворив – напевно, не судилось…
Та Україна – вся твоя сім’я!
За тебе все наше село молилось,
І мамина не висохне гірка сльоза…
«Мамо, не плач, тебе люблю я!» –
Останні це були твої слова…
В них – почуття, й глибока туга,
Й жага невимовна до життя!
Вже надворі весна…
Тобі б іще весніти…
Тобі б ще жити і дітей ростить!
Як батько й мати би хотіли тим радіти…
О – горе – довелось тебе їм хоронить!
Ти, Ярослав, – Герой, що не вмирає!
Життя твоє – яскрава дивовижна мить!
Ти в Легіон Алеї Слави заступаєш,
Щоб в ньому безкінечно рідну землю сторожить!
Василь Паламар
