Студентка третього курсу технологічного коледжу при Національному лісотехнічному університеті у Львові, родом із села Росохач Чортківського району, Мар`яна Сернецька показала на прикладі власних робіт, створених із світлин наших публікацій, що таке графічне зображення об’єкта.
Картина нижче — це графічне зображення головної світлини публікації про те, як У Чорткові піцайоло Віталій Колошиць побив рекорд та виготовив найбільшу піцу в Україні. На ній легко впізнати рекордсмена.
Піцайоло Віталій Колошиць
Піцайоло Віталій Колошиць
Інша світлина — історії про те, Як снаряд влучив в серце Чорткова. Рівно сто років назад, а знайшовся – тепер. На ній старший науковий працівник Чортківського міського краєзнавчого музею Володимир Добрянський показує історичну знахідку журналістам.
Науковець Володимир Добрянський
Науковець Володимир Добрянський
Як виявилося, такі картини не є складними навіть для художників-початківців. На їх створення йде зовсім небагато часу, достатньо натхнення і, залежно від об’єму роботи, кілька вільних годин.
Відстань не перешкода
Мар’яна почала малювати ще в дошкільні роки. Спочатку мріяла стати дизайнером одягу, як і багато дівчаток в її віці. Проте зараз чітко усвідомлює, що хоче пов’язати своє майбутнє з проектним моделюванням чи ландшафтним дизайном.
Малювати Мар`яна почала ще в дитячому садочку. А з перших класів настійливо просила маму Нелю записати її в художню школу, яка є тільки у місті:
— В Чортківську міську музичну школу ми з подругою їздили після уроків автобусом, який із села відправляється щодня о 15-тій годині. Приблизно за пів години ми вже були на місці. Поверталися вечірнім рейсом, і десь шоста вечора ми були вдома. І так тричі на тиждень: понеділок, середа і четвер. Як були молодші, нас возили по черзі наші батьки, а з часом ми почали добиратися самі.
Мар`яна майже не пропускала уроків малювання, навіть у морозні зимові дні. Витрачений на улюблене заняття час не завадив юній художниці завершити школу всього з однією дев`яткою з української мови.
Папір та олівці
Після закінчення школи, Мар`яна, не задумуючись, пов`язує своє майбутнє з художньою творчістю. Їй жаль було змарнувати витрачену на малювання майже половину свого життя.
У коледжі заняття з комп`ютерного дизайну починаються лише з четвертого курсу. Глибокі знання з цього предмета дають уже в університеті. А поки основними засобами для художнього вираження для юних художників-студентів є класичні папір та олівці.
Робоче місце
Коли Мар’яна сідає малювати, то бере на коліна свою улюблену дерев’яну дошку, зверху кладе папір і починає працювати. Збоку — олівці, пензлики, фарби.
— Нам часто у коледжі дають завдання, на перший погляд, здавалося б, прості. Наприклад, намалювати воду так, як ми її бачимо, чи натуру, «одягнувши» її в образ.
Звичних для пересічного школяра «простих» олівців у художниці мінімум десять. Звісно, професійних, потрібної марки. Ще в роботі використовує лайнери — спеціальні ручки для наведення контурів.
У коледжі малюють щодня
Малювати у коледжі доводиться щодня. Коли щось не вдається, починати заново одну і ту ж роботу Мар`яна не боїться:
— Інколи, якщо не вдається, роботу відкладаю і через якийсь час починаю заново. Цікаво, що тоді, буває, малюється легше і навіть краще, ніж першого разу. Дедлайни теж відіграють свою роль. Не завжди, коли є час і можливість довго працювати і думати над картиною, результат буде кращим. Інколи все вдається не гірше за лічені дні до завершення відведеного на роботу часу.
Відсутність досягнень не завжди відсутність таланту
Якось Мар’яна, надихнувшись у коледжі виставкою картин польських та українських студентів «Поза рамою», вирішила взяти участь у подібному заході:
— Коли до нас у коледж приїжджали польські студенти із виставкою картин, вони залишали буклети з переліком своїх виставок у Польщі та умовами участі в них. На такі події крім того, що картину треба написати, її ще слід оформити. Тобто потрібно зробити короткий і влучний опис, виконати технічну роботу. Насправді, як зізнавались нам викладачі в коледжі, багато перспективних студентів не брались писати картини і втрачали нагоду проявити себе на різноманітних виставках саме через ці два моменти. Хоч описати картину інколи й справді буває важко. Мою ж роботу прийняли. Завдання було: намалювати натуру. Я зробила це так, як відчувала. І ось, що в мене вийшло:
Весна
Робота, якою найбільше пишається Мар`яна, — це картина, створена на полотні, де зображена ваза із маками. Зараз вона знаходиться у батька в Лондоні. Дівчина шкодує, що не встигла зробити бодай фото своєї улюбленої роботи.
