Лише трохи більше місяця довелося захищати Україну зі зброєю в руках 38-річному Огороднику Володимиру. Призваний 7 березня цього року до лав ЗСУ, молодий чоловік загинув 19 квітня, доставляючи автомобілем на позиції бійців. Ворожий FPV-дрон атакував автівку. Володя не вижив...
Біографія хлопця схожа на біографію багатьох чоловіків, які нині на фронті. Народився у Пробіжні, навчався у сільській школі. Відслужив строкову службу у війську. Після звільнення в запас певний час працював у Чорткові на сирзаводі. В останні роки трудився у місцевому сільгосппідприємстві "Агро", звідки був призваний на військову службу. Власної сім’ї створити не встиг. Проживав разом з матір’ю, батько помер. Його молодший брат ще з 2014-го року боронить Україну від окупанта. Отримав короткочасну відпустку, щоб попрощатися з рідною людиною.
Дуже багато людей прийшло на похорон того суботнього дня, 27 квітня. Не тільки з Пробіжни, а зі всієї Колиндянської громади. Шанували його односельці. Священник розповідав, що він не міг пройти мимо, не привітавшись. Прибули проститися з побратимом і курсанти-прикордонники з Національної академії Державної прикордонної служби з міста Хмельницького.
Крізь усе село пронесли домовину з тілом загиблого воїна встеленою весняними квітами дорогою. У столітньому ошатному храмі Успіння Пресвятої Богородиці відспівували Героя.
Під мідні звуки Славня України і військовий почесний салют схоронили мужнього воїна на сільському кладовищі, де уже спочиває його побратим-односелець Бялуцький Євгеній, котрий загинув за Україну у жовтні 2022 року...
Спіть, хлопці, спіть,
Про долю-волю тихо сніть.
Про долю-волю Вітчизни,
Чи можуть бути кращі сни?..
