У день величного християнського свята Успіння Пресвятої Богородиці в церкві Усікновення голови святого Івана Хрестителя, що в с. Кривеньке на Чортківщині, після завершення Служби Божої сталась приємна духовна та пам’ятна для парафії подія.
Тамтешній парох – отець Віктор Максимець освятив новий образ. Це плащаниця, вишита і поофірувана храму парафіянкою Ганною Стецькою. Такий жертовний дарунок, плід наполегливої праці душі та рук цієї жінки, – вже другий. Адже схожа подія трапилася й торік напередодні Світлого Христового Воскресіння. Тоді парафіянка подарувала Божій домівці оздоблену бісером Ісусову плащаницю, яку вишивала впродовж двох років.
А ось теперішню створила трохи більше ніж за пів року – аж дивується такій неймовірній швидкості. Бо вишиття на цьому образі було щільнішим, тож потребувало більше часу. Сама ініціювала створення Богородичної плащаниці, запримітивши доречність такого образа у храмовому крилі. Узялась вишивати, звісно ж, попередньо порадившись зі священником і отримавши благословення на свою працю. Час від часу з'являлись непередбачувані обставини: то відтінки барв не співпадали, то бісер закінчувався у найбільш несприятливий момент. Та Господь завжди брав за руку і виводив на потрібну стежку, перетинав з однодумцями. «В липні, коли додалося домашньої роботи, покладалась на вечірню пору, щоб вишивати, – розповідає Ганна Володимирівна. – Аж тут – знову регулярні вимкнення світла: точнісінько, як і взимку 2023 року, коли вишивала Ісусову плащаницю. Тривожилась, що ніяк не встигну до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Бо ж отець застеріг, що освячувати такий образ треба тільки в цей день. Інакше він вже не матиме очікуваної благословляючої сили».
Була безмірно щаслива, що завершила роботу за два тижні напередодні, як і планувала. Адже треба було ще замовити раму, яка потребувала часу на виготовлення. І коли в неділю, за три дні до свята, все виявилось готовим, не могла стримувати втішних сліз. Пригнічувало інше: в Божій домівці впродовж двох останніх місяців тривали ремонтні роботи, тож Служби Божі відправлялися надворі. Та в міжчассі тижня напередодні все склалося справді в чудесний спосіб: і майстер вклав плитку в оптимальний термін, і парафіяни гуртом впорались з опорядженням церкви всіма атрибутами. Безперечно, тим керував Божий перст: плащаниця освячувалася під склепінням храму.
Образ має формат 1,1 метра завдовжки та 0,7 м заввишки. Його авторка, педагогиня місцевої школи з понад тридцятирічним стажем роботи, додає типовий навчительський акцент. Можливо, її вчинок стане прикладом для запозичення вірними інших парафій – хтозна. Бо ж, приміром, у сусідньому селі Васильків церква носить ім'я Успіння Пресвятої Богородиці, а ось такого образа-плащаниці там досі немає. Та й, мабуть, не лише там.
