У полудневу пору 18 вересня траурна пелена закрила сонце над Чортківщиною. Уже вкотре відразу двох захисників своїх Василевича Бориса та Дмитраша Павла оплакує гіркими слізьми наш край.
Много-многолюддя навколішки скорботно зустрічало тіла воїнів на подвір’ї собору Верховних Апостолів Петра і Павла, де священнослужителі провели поминальну панахиду.
У двох родинах переплелися туга, страждання, біль непоправної втрати найдорожчих людей – Героїв-захисників. На серця рідних, друзів і близьких упали хрести чорної жалоби…
Недільної служби читалася Євангелія про юнака, котрий прийшов до Ісуса Христа і спитав, що доброго робити, аби сягнути життя вічного… Наші полеглі воїни Борис та Павло добре знали, що слід робити в часі війни в Україні, коли на Батьківщину напав ворог, коли зайди плюндрують нашу рідну землю. Хлопці знали, що добрим ділом є захист Вітчизни зі зброєю в руках аж до тієї миті, коли перестануть битись їхні серця. І лише Господь знає, які муки довелося терпіти молодому зраненому воїнові Павлу в полоні ворога… Лише Господь знає, що робилося в серці поважного чоловіка-воїна Бориса… Кажуть, Герої не вмирають… Та вмирають – гинуть за Батьківщину, аби нам мирно й спокійно жилося на рідній землі. Тіла загиблих захисників прийме земля-матінка, а душі їхні світлими янголами вознесуться до Царства Небесного, щоби надалі стояти на сторожі всіх, сущих на землі, й України, – так мовляли отці Володимир Заболотний і Михаїл Левкович.
Василевич Борис – військовослужбовець Збройних Сил України, чортків’янин. 16 вересня на 55-му році життя воїна спинився ритм його серця.
28-річний воїн зі села Пастуше Дмитраш Павло від 9 січня цього року вважався зниклим безвісти. Не згасала у батьків віра в те, що син живий, що в скорім часі вийде на зв’язок. Згодом надійшла звістка, що Павло – в неволі у ворога… Живий! І жевріла надія на обмін полонених, серед яких неодмінно буде їх син. На превеликий жаль, москальський полон відібрав життя молодого воїна Дмитраша Павла… Довжиною у дев’ять місяців простяглася остання дорога Героя додому. Йому назавжди – 28…
Траурні кортежі з тілами воїнів роз’їхалися врізнобіч…
Заупокійне богослужіння за Василевичем Борисом розпочнеться 18 вересня о 19-й год. у церкві святих новомучеників і блаженних українського народу (біля Чортківського ліцею № 5); чин похорону – 19 вересня об 11-й год. Схоронять Героя на кладовищі, що по вул. Ягільницька у Чорткові.
У рідному домі Дмитраша Павла, за адресою: с. Пастуше, вул. Шевченка, 36, 18 вересня о 19-й год. відбудеться парастас за загиблим воїном. 19 вересня о 14-й год. розпочнеться чин похорону. Поховають Героя на кладовищі села Пастушого.
