О-пів на першу годину сьогоднішнього дня, 27 квітня, перед воротами катедрального собору Верховних Апостолів Петра і Павла міста Чорткова, де зібралися рідні та близькі і просто пересічні мешканці міста в очікуванні прибуття тіла загиблого Героя ПОГРІБНОГО Ігоря Богдановича, стояла німотна тиша, лиш чути гул проїжджаючих повз автівок. Траурний кортеж з Тернополя дещо припізнювався і лишень за хвилин п’ятнадцять вдалині почувся звук сирени поліцейського автомобіля супроводу. «Тату!..» — розірвав розмірений спокій несамовитий крик доньки полеглого воїна — восьмикласниці Насті, від чого неможливо було стримати сльози...
Дівчинка ще була у п’ятому класі, коли її батько три роки тому, 8 березня 2022 р., став на захист Вітчизни від окупанта. Служив сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А1939. Загинув в умовах складної бойової обстановки поблизу Костянтинівки Краматорського району Донецької області 23 квітня ц. р.
Куди менше пам’ятатиме батька син-другокласник Тарасик, котрий, мабуть, ще не до кінця усвідомлює у своїй дитячій уяві гіркоту втрати, разом з дорослими прихилившись чолом до холодної домовини.
Уродженець сусідніх Полівців, Ігор до війни працював, як і більшість сільської молоді, на різних будовах. Разом з дружиною Іриною — вчителькою географії Джуринської одинадцятирічки, виховували доньку та сина. Здавалося, попереду ще ціле життя. Та лютий ворог обірвав плани молодої сім’ї, яка враз осиротіла, втративши годувальника. До кінця своїх днів навідуватимуть свіжу синову могилу сивочолі батьки загиблого воїна, який навпаки мав би доглянути їхню старість. Скільком українським родинам завдав величезного сердечного болю рашистський окупант! Лише з Джурина — цього глибоко патріотичного села, де понад сім десятків чоловіків стало до зброї на захист Вітчизни, уже п’ятеро сельчан полягло за Україну з початку війни у 2014 році, восьмеро осіб числиться серед зниклих безвісти!.. Такою гіркою є ціна нашої свободи, яку дехто серед сильних світу цього намагається знівелювати.
Після відслуження молебню перед собором траурний кортеж відбув до отчого дому Героя у Полівці, де дорогою його стрічали навколішки з синьо-жовтими і червоно-чорними прапорами та запаленими лампадками мешканці населених пунктів Білобожницької громади. Опісля тіло мужнього воїна повернеться до сімейного гніздечка у Джурин, де сьогодні о 20-й годині служитиметься парастас. А завтра, у понеділок, 28 квітня, об 11-й годині розпочнеться чин похорону.
Вічна пам’ять Погрібному Ігорю та всім загиблим захисникам України, що заплатили своїм життям за мирне небо над нашими головами!
