Коли ви будете переглядати дану публікацію, дорідний озимий ячмінь, що колоситься в полі на задньому плані цього фото, буде уже в засіках. Досвідчені механізатори – комбайнер Володимир КУКУЛЯК і тракторист Михайло ДІДИК, що понад десяток літ трудяться у приватному сільськогосподарському підприємстві «Ягільниця-В», разом з директором, заслуженим працівником сільського господарства України, депутатом обласної ради, відомим благодійником і меценатом Василем ВИСЛОЦЬКИМ (на знімку зліва направо) відмінно знають свою хліборобську справу.
Жнива – час такий, що потрібно використовувати кожну погожу хвилину. Поки ми говорили в полі, сонце на небі цієї надвечірньої липневої пори заховалося за хмарами, а на звиняцькій зоні уже «періщив» проливний дощ. «Для хліба це не страшно – дощику все одно сьогодні треба, лиш би граду не було», – мовить досвідчений аграрій (на момент нашої розмови ми ще не знали, що дощитиме цілий тиждень – авт.).
Василь Михайлович каже, що лишень почали молотити ячмінь на 78-гектарній площі, що неподалік Росохача. Яка його якість – наразі невідомо, аналізи ще не робили. Врожайність начебто непогана, але прогнозовано відсотків на десять буде меншою, як торік. Прохолодною виявилась весна, ще у квітні випав сніг, тож рослини отримали певний стрес. А загалом – жнива як жнива, все, як у попередні роки.
Після озимого ячменю настане невеличка перерва. З ранніх зернових господарство має також до збирання ярий ячмінь і яру пшеницю – по 100 га, озимої пшениці – 600 га, 450 га ріпаку. До середини серпня мали б справитися. У розпорядженні агропідприємства – три потужних комбайни «Джон Дір», сучасна допоміжна і причіпна техніка тощо. Крім цього, на осінь залишиться кукурудза на зерно (600 га), соняшник (400 га) та цукрові буряки (90 га) .
Усі ми добре обізнані, в яких непростих умовах доводиться трудитись аграріям в роки війни. Коли на сході і півдні країни четвертий рік триває запекла війна із зовнішнім ворогом, на західних кордонах йде боротьба європейських фермерів з українським хлібом – відносно дешевшим, але якіснішим. Тож на запитання, куди будете дівати збіжжя, Василь Михайлович відповів, що наразі доставляють з поля на тік. Зерно висушене на сонці, додаткової обробки не потребує, лишень очищення. У минулі роки старалися реалізовувати через морські порти, що виходить найбільш рентабельно. Згодом відправляли за кордон залізничним транспортом і вантажівками. Зокрема до Польщі відправляли борошно – підприємство має власну переробку (ТМ «Нагірянський млин» потужністю 45 т на добу). Чисту пшеницю не продають, вся іде на переробку. Коли поляки влаштували бойкот – стали возити на Румунію, але й тамтешні фермери перекрили збут. Тож переорієнтувались на внутрішній ринок – хлібозаводи у Львові, Франківську, Чернівцях.
ПСП «Ягільниця-В» – господарство порівняно молоде (засноване 2009 р.), але уже досить голосно заявило про себе, ставши одним з провідних на Чортківщині. На сьогоднішній день має в обробітку 2,5 тис. га орних площ. Орендує земельні паї у сельчан Ягільниці, Нагірянки, Росохача, Улашківців і Шульганівки, де повністю, а де частково. Сорок працюючих, з яких половина має бронь від мобілізації. Його директор – Василь Михайлович Вислоцький, котрому, до речі, за декілька днів, 26 липня, виповниться 58 років, – авторитетна у краї людина. Удруге виборці округу йому доручили представляти їхні інтереси в обласній раді. Не раз ми розповідали про його благодійницьку і волонтерську діяльність, постійну посильну допомогу Збройним Силам України, про яку він неохоче стараєтьсья ділитися – не на часі. Як народний обранець, він чимало доклався до створення і становлення Нагірянської територіальної громади, де підприємство в основному провадить свою діяльність. В обласному рейтингу вона посідає місце вище середнього, має перспективу для розвитку. «Якби не війна, – каже, – усе було б зовсім по іншому. Люди тільки-но стали трохи краще жити. Були розроблені проєкти на сільські дороги як в громаді, так і районі… Прошу в Бога лишень одного: щоб якнайскоріше закінчилася війна і можна було спокійно працювати, збирати хліб під мирним українським небом».
Усі ми того просимо…
