Недільного дня, 2-го листопада, під дзвони Української греко-католицької церкви Покрови Пресвятої Богородиці Улашківського деканату Бучацької єпархії та щиру молитву громади село Антонів стало свідком особливої події – освячення духовного комплексу, що відтепер став перлиною єднання, віри та надії всіх мешканців краю.
Слід сказати, духовний комплекс розташований у мальовничому куточку села, де з-під землі струменить джерельна вода – чиста, прохолодна, як сама благодать. Саме тут, серед природи і тиші, народилася нова святиня, покликана зміцнювати дух і об’єднувати серця. Комплекс призначений для обрядового освячення води.
Ініціаторкою створення цього комплексу стала відома аграрійка Чортківщини, директорка ПАП «Фортуна», щедра та щира меценатка Ольга Фрич, яка вже багато років підтримує культурні та духовні ініціативи рідного краю. В результаті колективної праці, зусиллями сільчан, комплекс набув вигляду, який нині вражає своєю архітектурною гармонією та духовною значущістю.
«У мальовничому селі Антонів благодать Господня витає. Під свій Покров Богородиця весь люд Божий скликає»
Недільний день видався погідним, із теплою сонячною усмішкою. До Антонова завітали гості з ближніх і дальніх сіл краю.
Святкове богослужіння в супроводі чисельної кількості священства відправив Преосвященний владика Димитрій (Григорак), єпископ Бучацький, якого антонівська громада пошановано уклінно зустріла хлібом-сіллю.
Наприкінці літургії владика Димитрій висловив Ользі Фрич вдячність за вельми-вельми доброчинність, вручивши їй Грамоту за жертовну працю і ревне служіння Церкві та українському народові. Разом із тим Ольга Ігорівна від о. Михайла та парафіян храму отримала знаковий подарунок, духовний символ єдності, віри та благословення – ікону «Тайна Вечеря», вирізьблену з дерева. Також Грамотою нагороджено отця Михайла Ковальчука (настоятеля церкви Покрови Пресвятої Богородиці) разом із парафіянами, церковним братством і сестринством.
Відтак – зворушлива мить: чин освячення джерела святою водою та спільна молитва за мир, здоров’я і духовне відродження.
Слід зазначити, це не перший благодійний проєкт Ольги Фрич на Чортківщині. Ольга Ігорівна активно підтримує місцеві ініціативи, фінансує реконструкцію храмів, сприяє розвитку сільських культурних та освітніх установ; надає вагому підтримку воїнам ЗСУ. А втім, ми, журналісти Чортків.City, вибрали хвильку нагоди, аби поспілкуватися з пані Ольгою.
– Як і коли зародилася ідея створення такого дивовижного духовного осередку для освячення води? Як втілювалася в життя і зреалізувалася врешті-решт?
– Направду сказати, розпочиналося все дуже банально: з копання свердловини для видобутку води, оскільки ні в храмі, ні побіля нього не було води і навіть криниці, – розповідає моя візаві Ольга Ігорівна. – Отож, зійшлися чоловіки-сільчани, і ще у 2023 році навесні стартувала робота. Мабуть, це й стало першим етапом до зародження ідеї створення комплексу. Адже щось схоже створено вже у довколишніх селах: Свидові, Мухавці. Тому забажалося, щоб і в Антонові була своя духовна окраса.
Чесно кажучи, як такого детального плану подальшого створення не було. Та коли фонтаном почала струменіти джерельна вода, то з’являлися ідея за ідеєю щодо створення так званої йорданської долини. До слова, хто завітав до нашого духовного осередку вперше сьогодні, то, мабуть, і не зрозуміє, що змінилося. А ось антонівці, на очах яких це все відбувалося, бачать велику різницю – що було і як тепер стало. Адже колись було: маленьке храмове подвір’ячко, старенька похилена брама. Тож ми це все розгорнули, збільшивши територію (багато землі завезли).
Зробили ковану огорожу, оздоблену каменем; поновили дзвіницю; збудували господарське приміщення, де є сучасні санвузли (з опаленням і теплою водою) і кімната для інвентаря; обгородили цвинтар і збільшили, обгородивши, територію для подальших поховань; біля скульптури Матері Божої оновили сходи, зробили накриття. Там же також відновили господарське приміщення. Тож тепер це все – одна велика територія, що є окрасою духовного осередку села.
Слід сказати, неподалік вказаної території колись був став, на жаль, висох: три дні техніка працювала – копали, думали, з надією чекали, що, можливо, таким чином вдасться добути звідти воду, але…
Ще багато планів щодо окраси духовного центру: хочеться і фасад церкви обновити, і двері поміняти… На превеликий жаль, реалізації всього задуманого дуже завадила війна. З тієї причини ми й, скажімо, відкладали освячення. Проте прийшов цей радісний і для сільчан святковий день: бачите, скільки люду зійшлося-з’їхалося з усієї округи (з ближніх і дальніх сіл) на урочисту подію.
Тож перший етап оздоблення й відновлення духовного осередку вже пройдено. Попереду – другий: як уже сказала, фасад храму; внутрішні роботи, бо є потреба у капітальному ремонті. З Божою поміччю все зробимо.
– І все-таки, ідейна першість створення саме такого духовного комплексу кому належить?
– Так направив нас і скерував Господь. Все з Божої ласки нам вдавалося працювати. Свої майстерність та вміння тут вклали умільці, мабуть, чотирьох будівельних бригад. Багато людей працювало, дуже-дуже допомагали сільчани-антонівці, за що ми їм вельми-вельми вдячні.
Зізнаюся, з неабияким трепетом йшла сьогодні на цю урочисту подію, бо такого задоволення від роботи і всього зробленого я не отримувала ніде як в Антонові. Завдяки саме згуртованості антонівців, їхній працелюбності й відданості своєму селу, односельцям, Богові та великому бажанню благодійно творити ми й маємо це чудове духовне містечко.
Варто відзначити, працювали всі: і чоловіки, і жінки всіх вікових категорій. Але основне, скажімо, ядро прикладання рук – це двоє молодих хлопців із церковного братства – Андрій Спужак й Ігор Мороз, а також антонівські господині, які лагодили майстрам теплі сніданки. Я вельми всім вдячна за розуміння, підтримку та допомогу.
І не можна сказати, що вони жертвували лише своїм часом. Адже в ті дні, коли вони працювали біля церкви, то їхні сімейні бюджети призупинялися наповнюватися. Люди працювали, маючи віру в добро. Тому я ними захоплююся і безмежно щаслива, що поруч є такі особистості. Завдяки їм зроблено набагато більше, ніж було заплановано, і, до речі, на цьому ми не зупинимося – ще є багато планів, тож реалізовуватимемо їх надалі.
Споглядаючи так зване духовне містечко, скажемо: проєкт був реалізований на основі традиційного українського стилю, з використанням сучасних технологій, що дозволяють зберігати та підтримувати духовний характер місця. Комплекс включає в себе не лише спеціальну купіль для освячення води, а й місце для молитов, а також художнє оформлення, що зберігає автентичність та символіку української церкви.
«Бурхливі води Йордану несуть історію в село. Там Бог хрестився від Івана, і на це місце спасіння прийшло»
Освячення стало символічним початком нового етапу духовного життя села. Адже тепер жителі не лише Антонова матимуть можливість долучатися до обрядів у просторі, створеному з любов’ю та турботою про кожного. Цей комплекс є важливим свідченням сили об’єднаних зусиль і невичерпної віри, які надихнули громаду на створення духовної спадщини для наступних поколінь.
«Це місце – ковток чистого повітря для душі, – зазначили антонівці. – Ми давно мріяли про духовний осередок, і сьогодні ця мрія, завдяки старанням і допомозі Ольги Ігорівни, стала реальністю. Джерело тут – не просто вода. Це символ життя, сили і Божої присутності. Ми віримо, що кожен, хто прийде сюди з вірою, отримає благословення».
Наприкінці урочистого дійства кожен охочий мав змогу зупинити святкову мить на згадку, сфотографувавшись у оформленій в українському національному стилі фотозоні. А антонівські господині частували гостей усякою смакотою, приготовленою з любов’ю.
