Похмурий листопадовий Чортків сьогодні, 5 листопада, обідньої пори укотре зустрів навколішки ще одного сина України, що повертався назавжди додому в домовині з пекельної війни. Мабуть, уже більше сотні полеглих Героїв бачив величний катедральний собор Верховних Апостолів Петра і Павла за довгих одинадцять з половиною літ війни, що тягнеться століттями.
Від 4 квітня минулого року солдат, номер обслуги єгерського відділення 2-го єгерського батальйону 68-ї ОЄБр імені Олекси Довбуша БАБКІН Дмитро Володимирович, 1994 р. н., вважався безвісти зниклим в районі населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області. Довгих дев’ятнадцять місяців ревно молилися рідні та односельці у сільському храмі, де матір служить старшою сестрицею, за його щасливе повернення з війни. На жаль, за результати ДНК-експертизи підтвердилася загибель 30-річного хлопця…
Що коїться нині у зболеному серці матері, котра хоронить уже третю свою дитину, мабуть, тільки Богові відомо… Стоять у глибокій зажурі, схилившись над домовиною, четверо рідних братів, сестра, вітчим, близька родина…
Дмитро зростав у багатодітній, але дружній і дуже робітній сім’ї. Односельці розповідають, що ніхто в селі не наважився звалити височенного ясеня, а ці хлопці впоралися зі складною роботою без проблем. Таким був і воїном Бабкін Дмитро – сміливим, мужнім, відважним. До останнього подиху утримував свою позицію в зруйнованих будинках від переважаючого у кілька разів ворога…
Після відслуження молебню траурний кортеж відбув населеними пунктами Білобожницької громади, де його також навколішки стрічали мешканці сіл, до рідного Звиняча, де у батьківському домі сьогодні о 17-й годині служитиметься парастас. А завтра, 6 листопада, об 11-й годині мужнього захисника проведуть до місця вічного спочинку.
Вічна тобі пам’ять, Воїне Світла! Дякуємо тобі за мирне небо над головою!
