Вочевидь, не знайдеться жодної представниці слабкої половини людства, чиє серце не було б залюблене в оці пізні мужні квіти. Ті, що відчайдушно цвітуть собі сірої, похмурої осінньої днини, сміючись прямісінько в очі падолисту, – по суті, в пору передзим'я. Ті, що нерідко випромінюють сонце і в першу сніжну хуртовину.
Зазвичай захоплюємося стійкістю хризантем, що допізна милують око та гріють душу цвітом на клумбах у наших садках. Несемо, веземо їх оберемками на рідні могили в задушні дні на початку листопада. Такої краси множинно перед брамою та й на самому обійсті квітникарки Ірини Клим зі с. Шманьківчики. Як мовиться в народі – до вибору, до кольору: не відвести очей. І мимоволі можна загубитися в тому розмаїтті.
Знайомимось. Пані Ірині – 34 роки. Вирощуванням квітів (не лише хризантем) займається тринадцять років. «У студентські роки, – розповідає, – це було просто захоплення, а потім переросло у власну справу». Свого часу закінчила Львівську політехніку, працювала у Чорткові на державній роботі. Проте з декретної відпустки, в яку пішла з народженням синочка Лук'яна (хлопчині тепер дев’ять років), на попереднє місце праці не повернулася, цілковито присвятивши себе квітникарству. «Робота важка, проте приносить неабияке задоволення», – констатує ця молода і тендітна жінка. Додає, що їй відчутно допомагають мама з татом – Тетяна та Володимир Клими.
Залежно від сезону на їхньому обійсті вирощується чимало різних квіткових видів та сортів. Крім традиційних восени хризантем, ще й весняні братчики, маргаритки, чорнобривці, жоржини. І ще, і ще… То для озеленення клумб, садиб. Чимало видів у підвісних вазонах – літні: петунія, сурфінія, гортензія. На них також неабиякий попит. «Багаторічні кущі та хризантеми вирощуємо у відкритому ґрунті, – деталізує квітникарка. – А весняні квіти – в парнику».
Поговорити з пані Ірою в час «пік», тобто напередодні задушних днів, виявилось справою справді проблемною. Адже хтось їде чи простує до її садиби з попереднім наміром, а ще чимало авто зупиняються, угледівши ось такі «поверхи» пропонованої краси на узбіччі центральної траси. Словом, справді завізно. Тож ми спілкувалися одного з вечорів, коли надворі вже добре споночіло. Проте моя співрозмовниця квапилась: робота ще триває, устигнути б.
Фото: з сімейного сховку Ірини Клим
«Родзинкою» знайомства з квітникаркою Іриною Клим стало на лише вирощування квітів як таке. Бо цим нині нікого надто не здивуєш. Вона ще й власноруч виготовляє для пропонованої краси тару-«вдяганку». Йдеться про надзвичайно популярні тепер кошики зі штучного ротангу. Що таке ротанг? Як пояснює всезнаючий «дядько Гугл», це натуральний матеріал, отриманий з ліан тропічних ротангових пальм. Використовується для плетіння меблів, кошиків, інших предметів інтер’єру. Проте існує й штучний аналог, тобто синтетичний, створений з полімерів. Так от, штучний ротанг, з яким і працює наша майстриня, стійкий до вологи, ультрафіолету, перепадів температури та механічних пошкоджень, легко миється. Тепер ротангові вироби в тренді через доведену їхню практичність.
Фото: з сімейного сховку Ірини Клим
От і виплітає п. Іра ротангові корзини для квітів, починаючи з цьогорічної весни. Та ще й як майстерно виплітає! Сировину заздалегідь замовляє по Інтернету. Так само й технічні посудини (відра) замість форм. І плете – корзини або під об'ємні букети, або ж – під вазони: більші та менші. Кольорову гаму підбирає ще в замовленні. То й білий, і молочний, коричневий різних відтінків – беж, каштан, сіре срібло…
«Матеріал надзвичайно щільний, твердий, то ж працювати з ним важко», – зізнається щиро. Воно й справді: адже, щоб надати штучній лозі бажаної форми, доводиться прикладати купу фізичних зусиль. Однак майстриня неабияк старається, щоб з-під її рук виходили найдосконаліші вироби. Так собі постановила: кошики – суттєве і гармонійне доповнення до вирощуваної краси. Оригінальний та практичний садовий декор, свіже віяння часу.
Фото: Леся Юзва
– Тепер є попит на осінню квітку, – каже квітникарка. – А прийде весна – продиктує свої потреби. Бо людям краса потрібна завжди, – підсумовує нашу розмову.
Так і є: неписаний, проте сотні разів повторюваний постулат: «Краса врятує світ». Тим більше, такий крихкий, як тепер.
