Холодного осіннього полудня 7-го листопада серце Чорткова призупинило свій ритм від звуків ниючих сирен траурного кортежу. В скорботній тиші палахкотіли лампадки, а чисельна громада навколішки зустріла тіло загиблого воїна Збройних Сил України – старшого лейтенанта Лівака Олександра Петровича, уродженця с. Пастуше.
Опісля певного часу невідомості, адже Олександр вважався зниклим безвісти, воїн повернувся додому «на щиті»…
Не спадає жалобна пелена з Чортківського краю, і не встигають висихати гіркі сльози скорботи: вже третя трагічна звістка лише за один цей тиждень.
Життя, сповнене боротьби… Лівак Олександр Петрович народився 17 вересня 1983 року. Його молоде життя було непростим: відійшла в засвіти матір, полишив сім’ю батько. Найближчою, найдорожчою людиною для Олександра була його двоюрідна сестра, котре завше в усьому його підтримувала, допомагала.
Від самісінького початку повномасштабної війни для захисту Батьківщини від російських зайд у стрій Збройних Сил України Олександр став добровільно, бойові завдання на передовій лінії фронту виконував будучи командиром 1-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А 4808. Старший лейтенант Лівак Олександр загинув 20 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Олександроград Волноваського району Донецької області.
У Чорткові біля собору Петра і Павла священнослужителі відправили панахиду. Злинала до небес тиха молитва, а серця присутніх стискав біль утрати ще одного воїна-захисника. Родина, побратими, друзі та сотні краян прийшли, щоби віддати честь і шану Герою.
Герої не вмирають. Вони живуть і житимуть в нашій пам’яті, в наших вчинках, у нашій свободі.
Траурний кортеж рушив до храму святих новомучеників і блаженних українського народу (мікрорайон Кадуб, біля міського ліцею № 5). Там у кімнаті смутку о 19-й год. розпочнеться парастас.
8-го листопада у церкві заслання Святого Духа, що в смт Заводське, о 13 год. 30 хвилин розпочнеться чин похорону.
