Сьогодні, 12 грудня, у Лосячі Скала-Подільської громади усім селом проводжали в останню дорогу 44-річного десантника 82-ї окремої десантно-штурмової бригади Божка Олега Івановича, котрий героїчно загинув під час Курської операції 12 серпня минулого року.
Довгим видався шлях додому мужнього воїна Божка Олега. Протяжністю рівно шістнадцять місяців. Скільки сліз виплакала старенька матір, рідні брат і сестра! Уже й десь утратили надію, що схоронять загиблого у рідній землі...
Коли два з половиною місяця тому, наприкінці вересня, ми були у цьому селі на похороні мінометника Козака Івана, який став першим офіційно загиблим сельчанином з початку російсько-української війни, односельці нам розповідали, що ще кілька хлопців зі села значаться зниклими безвісти. Одним із них був Божок Олег. Хоча про останнього уже знали, що він майже напевно загинув, адже на одній з рашистських сторінок у Телеграмі з цинічно-мерзенною назвою «Опознай хохла по чубу» односельці упізнали у вбитому Олега. І назва бригади співпадала, і напрямок, де воював. Однак сумніви все ж мали місце: а раптом хтось схожий? Як виявилось, підтвердилося найстрашніше. Єдине, що тішить: його тлінні останки вдалося повернути й вони нарешті віднайдуть спокій у рідній землі...
Божок Олег народився 19 серпня 1981 р. у Лосячі. Був найстаршим з трьох дітей у сім’ї. Крім нього, ще є середульший брат, що мешкає за кордоном і не зміг прибути на похорон, а також молодша сестра. Батько давно помер.
Закінчив місцеву дев’ятирічку, після якої вступив до Борщівського аграрного технікуму. Відслужив строкову службу у прикордонних військах, після чого працював у місцевому господарстві, часто їздив на заробітки до Польщі. Останнім місцем роботи перед війною був цегельний завод ПАП «Дзвін».
У 2014-му році був мобілізований для участі в Антитерористичній операції. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, на третій день війни уже був у військкоматі. Служив у різних військових з’єднаннях на багатьох гарячих напрямках. У Запорізькій області отримав важке поранення, однак після відновлення знову повернувся до побратимів.
6 серпня 2024 р. у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади був перекинутий на курський напрямок, де через шість днів загинув під час штурму ворожих позицій.
Багато теплих подячних слів було мовлено священнослужителями в часі похорону на адресу загиблого воїна та його матері, яка виховала мужнього захисника, що пішов боронити рідну землю від ворога. Від батьківської домівки шлях похоронної процесії у супроводі військового духового оркестру проліг до місцевого храму Воздвиження Чесного Хреста Господнього ПЦУ, де відспівували тіло десятеро священників.
Звідси домовину, уже вкриту синьо-жовтим стягом, пронесли побратими на плечах до сільського кладовища.
Цей священний стяг, за який віддав життя Герой Божок Олег, і Грамоту Пошани та Скорботи від Головнокомандувача ЗСУ представник Територіального центру комплектування та соціальної підтримки уклінно вручив матері полеглого захисника – пані Галині.
Під мідні звуки Державного Славня України і почесний військовий салют схоронили мужнього військового у прибраній зеленою гірляндою і білим атласом ямі поруч з полеглим побратимом Козаком Іваном. Тепер вони удвох триматимуть Небо у війську Господньому!
Вічна пам’ять і слава полеглим захисникам України, котрі грудьми стали на захист Вітчизни від одвічного ворога! Не забудемо! Не пробачимо!..
P. S. Ближче до вечора, щойно люди повернулися з похорону, до Лосяча знову долинула страшна звістка: мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність 5 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу н. п. Іванівка Донецької області, загинув внаслідок мінометного обстрілу сержант МОЛОДЕЦЬ Сергій Миколайович, 1976 року народження, житель села Лосяч Скала-Подільської територіальної громади, який до цього часу вважався зниклим безвісти...
