Чого лиш не понавишивала кривеньківчанка Галина Савуляк на своєму віку! Чи ж то жарт – в акурат пів віку з голкою. «Я тут 44 роки в невістках, а ще ж почала вишивати дівчам удома, в рідному селі», – зізнається.
Родом жінка з Вільхівчика, що на Гусятинщині. І працює в Гусятині, що раніше був центром сусіднього району. Обіймає посаду завідувачки гуртожитку тамтешнього фахового коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя. Словом, фах господині. Така вона і в повсякденному житті: оселя – мов квітучий сад та ще й наскрізь вишивана. Лік власним роботам майстриня не веде, проте, каже, лише великих форм вишила десь понад три сотні – типу покривал, штор, простирадл, обрусів. Звісно ж, сорочки, блузки, сукні. А що вже дрібніших – не пораховано. Окрема пристрасть п. Галини – то образи й образки.
На роботу доїжджає, та лиш повернеться – неодмінно голку в руки: хоч на пів годинки! Аби жоден день не минув без улюбленого заняття. Бо то – її душа, сутність єства, яку означує полегшено – «слабість». Додати б: слабість, в якій сила. А ще – мрія окрему кімнату в оселі відвести суто вишивкам, створивши таку собі народознавчу світлицю всуціль з рукотворних оберегів роду.
І вже два роки жінка піднесено-настроєво вишиває ялинкові прикраси-кулі. Небагато-немало, каже, – 310 штук наразі вишила.
Трохи роздарувала, вдома має до 250-ти. Словом, одіж-оздоба якраз на дві різдвяні ялинки. Ото краса!
Сюжети різні, що символізують свято зі свят, та все ж віддає перевагу релігійним мотивам. Тож домінують ангелики.
А ще Галина Савуляк захоплено вишиває й великодні писанки. Однак про те – згодом, вже навесні.
