22 лютого 2026 року краяни навколішки зустріли ще одного свого Героя-захисника, чиє життя стало прикладом незламної сили духу та відданості Батьківщині. Солдат Микола, який після майже двох із половиною років пекла в російському полоні знову став у стрій Збройних Сил України, повернувся до рідного дому «на щиті» – на руках побратимів і людей, які його знали, любили та шанували.
Сила духу – це спадок, що житиме в наших серцях.
Мига Микола (09.03.1997 р. н.) – солдат, стрілець (помічник кулеметника) 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення загинув 29.01.2026 року під час виконання бойових (спеціальних) завдань в районі пн. сх. околиці н. п. Молодецьке Покровського району Донецької обл. Внаслідок бойового зіткнення з противником групи «РИГА» отримав поранення несумісні з життям і вважався зниклим безвісти. 08.02.2026 року тіло воїна було знайдене та евакуйоване групою евакуації, після чого – ідентифіковане 16.02.2026 в одному із обласних бюро судово-медичної експертизи.
Микола став одним із тих, хто пройшов крізь пекло катувань і знущань російського полону. Два з половиною роки – це час нескінченної боротьби за себе і за свою Батьківщину, болю, проте – віри, незламної волі до життя і сили духу. Навіть після всіх рашистських тортур Микола не зламався. Після повернення з полону додому він пройшов реабілітацію, адже для його душа і тіло потребували відновлення. Проте серце Миколи не знаходило спокою, бо на сході України продовжувалася війна, його братів по зброї і далі поливали вогнем російські гармати. Тому він повернувся на фронт, аби разом із побратимами давати гідну відсіч агресору.
Та, на превеликий жаль, ворожі кулі не обирають і смерть невблаганна… Вони назавжди обірвали життєву струну молодого воїна Миги Миколи, якому ось-ось (у березні) мало и виповнитися 29…
У Чорткові на подвір’ї собору Верх. Апп. Петра і Павла, де віддати честь і шану Герою зійшлося-з’їхалося много-многолюддя, священнослужителі відправили панахиду.
Гіркі сльози опікали обличчя рідних і близьких загиблого воїна. Згорьована мати Ганна (чоловік якої досі вважається зниклим безвісти в зоні бойових дій), ледь тримаючись на ногах, лише тихо шепотіла: «Сину, мій сину…». А поруч, не стримуючи сліз, торкалися труни молодші брати і сестри загиблого воїна. Адже Микола був чи не найстаршим у багатодітній сім’ї.
В якусь мить крізь траурну пелену вже по-весняному тепло виглянуло сонце, посилаючи свої золотаві промені – це усмішки наших воїнів-янголів, тих, хто, віддавши життя за Україну, тепер охороняє її з Небес. Відтепер серед них є ще один ангел-охоронець Микола – воїн чоти Небесної.
Своїм героїчним шляхом Микола залишив нам приклад справжньої відданості, любові до Батьківщини та незламності навіть перед найстрашнішими випробуваннями. Пам’ятаймо його і кожного Героя, який поклав своє життя на вівтар свободи за наше мирне майбутнє, за незалежність України.
Траурний кортеж рушив до рідного дому Миги Миколи – у село Калинівщину Білобожницької громади.
Чин похорону розпочнеться 23 лютого об 11-й год. у родинному домі Героя.
Легких хмаринок тобі, воїне, честь, шана і вічна пам'ять!
