Ополудні першого березневого дня, опісля недільного Богослужіння віряни храму і мешканці Чорткова у променях скупого весняного сонця вкотре вийшли зустріти навколішки Героя-краянина, який назавжди повертався з війни, відавши за Україну своє життя. Сьогодні це – 50-річний Сапищук Андрій з глибоко патріотичного приміського села Росохач.
Як і більшість його односельчан, чоловік до війни працював будівельником, якими славиться їхнє село. Часто їздив на заробітки за кордон. Однак мусів змінити одну з наймирніших у світі професій на військовий піксель, ставши на захист Вітчизни. Близько двох років пролягав його бойовий шлях у 42-й окремій механізованій бригаді, де він служив у маскувальному взводі. Мав військове звання старшого сержанта. 19 лютого його серце зупинилося на лінії вогню десь під Миколаївкою.
Важко було вслухатись доньці померлого воїна в рядки з особистого прощального листа, який зачитав військовий капелан 42-ї ОМБр Петро Мандзяк, котрий у 2022-2023 роках захищав Україну як рядовий солдат і сьогодні ділить фронтові будні зі своїми побратимами на передовій уже в якості духівника. Його отець написав з окопів до своєї дружини, ще будучи в окопах. Важко було стримати сльози присутнім від таких глибоко душевних слів…
«Це не кінець. Це – лише початок. Андрій сьогодні подолав смерть і зустрічається зі своїм Батьком, Який його задумав, призвав у цей світ і дав йому покликання: йди, сину, захищай Україну… Це не кінець. Сьогодні – торжество віри. Ми, військові, знаємо, що Господь покликав нас і ми пішли слідом за Ним, і ми не боїмося смерті. Смерті немає! Смерть – це вмерти духовно…», – мовив отець Петро у прощальному слові.
Після відслуження молебню кортеж з тілом Героя відбув до рідного села, де сьогодні о 18-й годині служитиметься панахида. Завтра, 2 березня, о 13-й годині відбудеться чин похорону захисника.
