Навіть за зовнішнім антуражем відразу впадає в око схожість цих двох колоритних і справді народних колективів. Щоправда, відомий на всю Україну вже тринадцять літ поспіль «Лісапетний батальйон» здебільшого «бере» співом, а наша доморощена «Арканка» вправляється у танцях. Та спільного все ж чимало.
Фото: з набутку колективу
Принаймні найсвіжіший доказ спорідненості – недавно представлений «Арканкою» в рамках благодійного концерту «Я – просто жінка!» кавер на пісню з репертуару «Лісапетного батальйону» «Секс-бомби» у виконанні солістки-вокалістки Галини Куліковської. Зрештою, хореографія цієї вокально-танцювальної композиції й додала однойменний танець до вже набутого арсеналу колективу. Загалом же їх наразі налічується чотири: два автентичних – «Канада» та «Аркан» і два сучасних – «Східний» та «Секс-бомби». Це потверджує натхненниця та організаторка жіночого гурту, його керівниця Людмила Гургач – відома в нашому краї майстриня народних промислів художнього бісероплетіння, яка лучить в своїй особі цілу низку творчих обдарувань.
Фото: з набутку колективу
«Чому власне «Арканка»?» – запитую. І чую у відповідь почасти сподіване, а трохи – й ні. Аркан – то старовинний український чоловічий танець-обряд, поширений на західних теренах. Символізує мужність, єдність та посвячення юнаків у легіні. Пані Людмила принагідно зауважує, що це ще й танець січових стрільців. Отже, символіки справді предостатньо. А тут – жіноцтво, і теж своєрідне посвячення. Бо вони – студентки Університету срібного віку (віднедавна – Університет народної освіти) у Чорткові. І віком – зовсім «юні»: 60+. Тож і такими засобами також потроху долають чимало видимих та невидимих бар'єрів – насамперед, мабуть, в психологічному плані.
Фото: з набутку колективу
«Для більшості наших дівчат це можливість відчути, що ще є моменти слави і самореалізації у досвідченому віці», – цілком резонно зауважує їхня навчителька танців. І майже крадькома розповідає, як її підопічні ще донедавна панічно боялися сцени. Адже займатися в залі, навіть перед дзеркалами, опановуючи мистецтво східного танцю (університет має такий курс вже три роки) та народного танцю також (роком менше) і досягаючи гармонії рухів, то – одна справа. А ось вийти на публіку…
Фото: з набутку колективу
– Практично для всіх наших танцівниць, крім Галини Мироненко, яка колись багато танцювала, це – своєрідний дебют, – каже п. Людмила. І залюбки перелічує своїх студенток поіменно: Ніна Бозюн (чи не найповажніша віком пані, проте надзвичайно вправна та активна!), Оксана Семенів, Світлана Мазур, Лідія Грищук, Неля Угриняк, Ольга Дерманська, Марія Баранюк, Марія Смеречинська, Наталія Лопатинська, Ірина Оршак і згадана вже солістка Гарина Куліковська.
Фото: з набутку колективу
Натепер донедавна властивий їм стереотип учасницями «Арканки» успішно подолано, натомість почасти навіть з'явилось відчуття «зірковості», чим жіноцтво пишається. Бо є вже й певне визнання – Диплом за третє місце в 26-му двотуровому міжнародному онлайн-конкурсі «Україна єднає світ» (номінація – народна хореографія). Тамтешніх членів журі справді замилувало відео, як танцюють студентки «срібного» віку у Чорткові.
Фото: з набутку колективу
А в найближчих планах – виступи «Арканки» в рамках очікуваного візиту до Чорткова швецьких партнерів з вищої народної школи Літоріна, що знаходиться у Карлскруні і де у вересні минулого року в складі делегації викладачів Університету срібного віку побувала й Людмила Гургач.
Фото: з набутку колективу
Гадаю, до більш виразного означення «Арканки» личить слово «гурт», а не усталене – «колектив». Чому? Відповідь почуто з уст викладачки: тут, в університеті, люди гуртуються. По суті, утворилася родина, поєднана спільністю прагнень та бажань, де долається самотність, недавня прив’язаність до власних чотирьох стін тощо. Реалізуються задатки нестандартного сприйняття навколишнього світу – і мистецькі також. Скажімо, сценічні костюми дівчата підбирали самотужки, реалізуючи попередній задум представити свій регіон. «Є в гурті і кримська татарка, і ВПО з Бахмута, з півдня, – коментує навчителька. – Словом, географія – різні частини нашої єдиної та неподільної держави», – додає. І це теж символічно: навіть тепер, в час воєнного лихоліття, всупереч викликам жорстокого часу, вся Україна танцює, бореться, живе.
Фото: з набутку колективу
