Першого квітня не по-весняному дріботів холодними краплями дощ, тускле небо плакало в унісон із багатолюддям – Чортків уклінно зустрів і провів в останню путь загиблого захисника України ЛОЗОВСЬКОГО Владислава.
Лозовський Владислав Володимирович (30.12.1999 р. н.), уродженець міста Нова Каховка Херсонської області, 11 березня 2020 року був призваний на військову службу за контрактом Чортківським РТЦК та СП. Захищав Україну у складі 2 відділення безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем в/ч А0998. Загинув під час виконання бойового завдання, пов’язаного зі стримуванням військової агресії російської федерації, в районі населеного пункту Клинове Краматорського району Донецької області.
Серед побратимів Владислава багато воїнів-чортків’ян, з якими не лише стояв пліч-о-пліч проти загарбника-московита, а й був пов'язаний міцною дружбою, що ґрунтувалася на довірі, щирості та взаємоповазі. Тому й заповідав своїм побратимам, щоби його, в разі загибелі (наче передчував), похоронили саме в Чорткові. Адже вітцівщина Владислава, де й не залишилося нікого з його рідних, досі окупована загарбниками. А Чортків став для хлопця другим рідним домом, бо саме тут Владислав проходив строкову військову службу, звідси й вирушив на фронт захищати Україну.
Чортків’яни уклінно зустріли тіло загиблого Героя «на щиті». Цього ж дня, 1-го квітня, в соборі Верховних Апостолів Петра і Павла Преосвященний Владика Дмитро Григорак (ЧСВВ) у супроводі чималої когорти священнослужителів розпочав чин похорону.
Важко – та просто неможливо – віднайти слова розради для рідного брата і коханої дівчини воїна Владислава, щоби хоч трішки втамувати горе… Немає сліз, що змогли б виплакати весь біль і загоїти цю рану. Серце стискається від усвідомлення непоправного – ми втратили мужнього воїна, відважного захисника, людину світлої душі. Владислав так і не встиг створити сім’ю: недожив, недолюбив, недоспівав ліричного мелосу кохання… Йому назавжди – 27.
Воїна Лозовського Владислава, який віддав за Україну схоронили з усіма християнськими та військовими почестями на Алеї Героїв, що на кладовищі по вулиці Ягільницькій.
Вольний вітер підхопив на свої крила величний Славень України, і затріпотіла ще одна пара національних стягів на Алеї, де вічний спочинок віднайшли наші загиблі Герої, їхньою мужністю осяяна Дорога до небес.
У глибокій скорботі схиляємо голови перед кожним воїном, який поклав на вівтар своє життя задля нас, задля України.
