П’ятнадцятого жовтня 1959 року в місті Мюнхен (Німеччина) був підступно вбитий пострілом в обличчя синильною кислотою ідеолог українського націоналізму Степан Бандера. Вбивство здійснив агент КДБ Богдан Сташинський з наказу голови відомства Шелепіна та генсека СРСР Хрущова. Відтоді минуло 60 років. Вбивці Степана Бандери безславно пішли в небуття, а він залишився символом української нації.
У вівторок біля пам’ятника цій людині-легенді в Чорткові відбувся мітинг-реквієм, приурочений роковинам його насильницької смерті. У ньому взяли участь небайдужі мешканці міста, студенти міських навчальних закладів, представники міської і районної влади та духовенства.
Панахиду за убієнним відслужили митрофорний протоієрей отець Михаїл Левкович, протосинкел Бучацької єпархії УГКЦ о. Володимир Заболотний, настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці о. Мирон Карач та інші священнослужителі.
Про життя та національно-визвольну боротьбу провідника ОУН розповів присутнім директор Чортківського міського комунального краєзнавчого музею Іван Віват.
Але чи не найкраще про Степана Бандеру сказав на мітингу отець Володимир Заболотний: «Дякуємо Господу Богу, що дає час від часу українській землі геніїв, які у визвольних змаганнях є рушіями, що ведуть за собою народ. Дякуємо Богу за цю невеличку людину, немічну фізичним тілом, але титана духу. У нас в історії було дуже багато видатних особистостей , проте ніколи іменами цих людей не називали частинку українського народу. І саме Степан Бандера своїм життям та своєю діяльністю примусив весь світ зробити дві рисочки «дорівнює»: Україна = «бандерівець». То є унікальна річ. Ніхто з наших ворогів не знає досконало історії Бандери, але дотепер у них є страх, коли вони чують це ім’я. Тож будьмо достойними духу нашого велета слави!»
Присутні поклали квіти та засвітили лампадки біля підніжжя пам’ятника. Мітинг-реквієм завершився виконанням Славню України.
