Минулого тижня ми, журналісти, зовсім незаплановано втрапили на реконструювання спортивного майданчика, що на прилеглій до гуртожитку території Чортківського державного медичного коледжу. Тут роботи ідуть повним ходом!
Щодо «спортивний майданчик» – то, як на мене, применшено сказано, бо по кількості спеціальної техніки та людей на об’єкті можна здогадатися про масштаби реконструкції. Це, без перебільшення, – масштабний проєкт навіть не міні-стадіону, а спортивного комплексу в цілому.
Фабулу реконструкції нам оповів сам керманич навчального закладу
Любомир Білик:
– Для того, аби щось мати, потрібно працювати. Наздоганяємо час, прикладаючи подвоєну, а то й – потроєну енергію, щоби максимально використати кожен погожий день.
Зміни відбуваються, так би мовити, на очах, і вже можна прослідкувати всі елементи цього проєкту.
– Це має бути спортивна площадка за сучасними найновішими стандартами для заняття спортом, оздоровлення, загалом – для активного життя молоді. Ось (показує і роз’яснює поетапно технологію реконструкційного процесу Любомир Степанович) площадку заливаємо бетоном. Тут в скорому майбутньому займатимуться великим тенісом, баскетболом. Чому бетонується?
Тому що ділянки для цих видів спорту, бігові доріжки покриватимуться наливною ґумою для запобігання травм. Зверніть увагу на бордюри, вони також ґумові – антитравматичні.
Футбольне поле покриватиметься штучною травою. Та перш за все проклали дренажні труби, які збиратимуть вологу, ними вода стікатиме в колодязі природним способом, аби на площадці було постійно сухо. Відтак засипаємо щебенем, а на нього настеляємо решітку (знову ж таки для дренажу). Будь-який процес повинен проводитися правильно. Якщо все виконувати чітко за відповідними стандартами, то служитиме оте зроблене багато років. Тож робимо на майбутнє, аби в цьому студентському містечку було любо і приємно, зручно і безпечно.
Роботи на спортмайданчику ідуть повним ходом! Трудяться всі – і працівники коледжу, й майстри інших ремонтно-будівельних структур.
Трішки були перепони з коштами (як зізнався Любомир Степанович), які виділила держава з Фонду регіонального розвитку – більше шести мільйонів гривень. Проте з певних причин був призупинений цей фінансовий процес, але, як бачимо, все «розморозилося», і зі стану нерухомості реконструкція перейшла в активну реальну діяльність.
– Можна сказати, ми, фактично, тут (на площадці) днюємо і ночуємо, – продовжує Любомир Степанович, – допоки дозволяють погодні умови. Звісно ж, усього не поспіємо зробити, бо близиться зима, але по мірі можливості максимально завершимо основні роботи. Опісля забетонування, коли вже добряче висохне бетон, площадку заливатимемо рідкою ґумою, застосовуючи спеціальну техніку. Але цей процес має проходити при температурі плюс 16! Тож до тепла здійснимо всі необхідні підготовчі роботи. Все робимо паралельно.
Відтак у плані якісне облаштування площадки для стрибків у довжину, доріжки-стометрівки; глядацьких трибун, приміщення для переодягання; окрім того – майданчик, на якому будуть розміщені чотирнадцять тренажерів різного виду; і обов’язково – місце для флагштоку.
– Не все робиться коштом чи великим коштом, – свідчить п. Білик. – Ось під стояки для огорожі використали старі труби (що вже не придатні для водопроводу). Їх відчистили, відшліфували, пофарбували, а всередину залили бетон. І стоятимуть вони довго-довго. Довкола площадки насипаємо глину, вона перешкоджатиме доступу води на майданчик. Здавалось би, дрібниця, та й це треба прораховувати. Будь-які господарські роботи слід проводити як у себе вдома, на обійсті. Роби так, як вчили батько, дідо. Роби якісно (!), аби було добротно на віки.
– Після тієї зустрічі та оглядин реконструкції майданчика пройшов майже тиждень. Й ось до порівняння фотозвіт.
Зима ступає на поріг, тож роботи ще трішки і призупиняться. Залишається з нетерпінням чекати на весняне тепло, аби задумане втілилося в життя.
