До церкви-красуні Святої Покрови у Чорткові, на це святе, сповнене особливою енергетикою місце, добре знане як в Галичині, так і на Поділлі, а ще і в Прикарпатті, на Буковині й на Волині, зазвичай 11 серпня щороку стікається-з`їжджається багато-пребагато люду з усіх усюд. Адже то день освячення каплички Пресвятої Богородиці заради Її чудотворної ікони «Всецариця» рівно вісімнадцять літ назад, 11 серпня 2002 року.
Є у церковному календарі стосовно власне цього храму та й усіх численних паломників ще одна пам’ятна дата, що завдяки Персту Божому припала на День Незалежності України – 24 серпня. Шістнадцять років тому, 2004-го, над куполом цієї ж каплички з`явилася, сяючи в сонячних променях, фігурка Богородиці.
Зазвичай дня 11-го серпня на площі перед храмом буває ще й як завізно від авто різних модифікацій та номерних знаків, що засвідчують широчінь географічної мапи прибулих на відпуст. А в самому храмі та на подвір`ї, що зі спорудами різних форм глибоким і ненав’язливим водночас спрямуванням слугує за справжній духовний комплекс, – як кажуть, яблуку ніде впасти.
Та цьогоріч – мабуть, через карантин у зв’язку з пандемією на коронавірусну інфекцію – люду помітно поменшало. Ні, звісно ж, паломники були також з усіх усюд, принаймні як з Тернопільської, так і з сусідніх областей. Бракувало лиш масовості – як раніше.
– Мабуть, людей відклякнуло ще й потрапляння напередодні Тернополя до карантинної «червоної» зони, – коментує священник церкви Святої Покрови, блогер Чортків.City Андрій Левкович.
Однак духовна аура витала тут така ж, як і завжди. Так само урочисто стрічали біля воріт храму владику, що очолив Божественну Літургію, – єпископа ПЦУ Тернопільського і Теребовлянського Павла (Кравчука).
Співслужили йому понад тридцятеро (!) духовних осіб (28 священників та троє дияконів), прибулих з Тернопільської, Рівненської, Хмельницької та Івано-Франківської областей. Поміж душпастирів отець Андрій з особливою приємністю виділяє присутність чортків'янина за родом – кандидата богословських наук, доцента, проректора з виховної роботи Київської Православної богословської академії Петра Бойка.
Як і зазвичай, купалися в сонячних променях, у Божій Ласці і куполи духовного комплексу, і Господнє Слово з уст душпастирського згромадження зігрівало душі й серця. Біля каплички традиційно відправлено Акафіст до Богородиці перед Її іконою «Всецариця».
Як і зазвичай, віряни отримали благословення та окроплення свяченою водою. Воно ще й як потрібне нам всім нині, в час особливих викликів епохи.
