Успіння Пресвятої Богородиці – одне з дванадцяти найбільших християнських свят. Ми вшановуємо нині перехід Матері Божої від землі до вічності.
Насправді суттю цього свята є не смерть, а життя. Святкуючи урочисто Успіння Богородиці, ми вшановуємо Її переселення з тілом і душею до неба та початок Її щасливого і вічного життя з Богом у Царстві Небесному. Головною метою нинішнього свята є життя. Бо чи є щось цінніше на землі від дару життя, особливо життя вічного безсмертної людської душі?
Смерть на наш погляд є чимось сумним, тобто кінцем людського життя. Однак смерть у Божих очах – це початок нового, досконалішого життя з Богом. Немає для людини більшого щастя, ніж перебувати постійно з тим, хто безмежно любить її. Бо лише любов зроджує у нашій душі найбільше почуття щастя.
Святі у свої творах чи роздумах описують про потрійне народження і життя людини. Через батьків людина народжується для життя земного і цього видимого світу. У Таїнстві Хрещення – для Бога і життя вічного. Тілесна смерть стає для віруючої людини народженням до Царства Небесного.
Свята Церква у своєму календарі кожного дня почитає смерть одного або декількох своїх святих, бо їхнє життя і смерть були святі, пропонуючи нам приклад благочестивого життя і показує нам нагороду за праведність. Вони неначе говорять до нас з небес: «Ось ми потрудилися благодаттю Божою у тимчасовому житті душею і тілом, а тепер вічно радіємо».
Вони взивають до нас: «Уподібнюйтеся нам, як і ми Христу!» Святі угодники Божі, яким немає числа, кличуть нас за собою в Небесні Оселі, де немає ні скорботи, ні болю, ні хвороб, а безкінечне життя.
Успіння Богородиці – це славне завершення земного життя Божої Матері і початок щасливої вічності. У цьому святі Пресвята Богородиця стає для нас прикладом доброго, правильного життя, дороги до вічного щастя у небі.
